Звідки взялася народна любов до фото на тлі килима?
«Тому що килим - це майже член родини», - пожартував хтось у Мережі. А може бути, і в цьому жарті є частка правди? Давайте спробуємо не надягати на себе мантію судді, а подивитися на феномен цієї народної любові ширше.
Скільки вже на цю тему було добірок. Колекції мережевих мисливців за різними «чудами-юдамі» постійно поповнюються фотографіями шанувальників «його Ворсейшества». А народ і не думав соромитися. А що? Не у всіх вистачає коштів і креативу прикрасити стіни фресками або драпірувати тканиною. А килимок, адже він завжди на місці, «як прибили, так і тримається». Так що, як не крути, у багатьох квартирах місце, де на стіні висить килим, це як би саме презентабельне місце. Своєрідний «червоний кут», чи то пак красивий.
В давнину червоний кут був найпочеснішим місцем у будинку. Там знаходився іконостас, а під час календарних обрядів - ще й культові предмети, на зразок першого стисненого снопа класів.
Зараз-то в нашому будинку всі кути, як правило, однакові. І може бути, це як раз і на краще. Бо якщо який-небудь Антоніні Іванівні захочеться зробити особливе фото для сайту знайомств, то на тлі килима розгортається таке, що «хоч святих винось» (приказка, до речі, як раз про ікони).
Але найчастіше людині просто хочеться зробити гарне фото, не виходячи за межі квартири. Ось і сідає він на диванчик, і на тлі пухнастому фотографується. Зауважте, не піде на природу, щоб знятися в парку або на березі озерця. А чому? Може, вибудовується в його мозку якийсь асоціативний ряд. Килим на стіні (а можна і ще один на підлозі) - одно достаток і затишок.
Багато хто скаже, що в наші дні таке декорування житла морально застаріло і є мало не ознакою низької культури побуту. Нарівні з такими ж неминучими супутниками радянського побуту, як «стінка-гірка» і кришталь. Але старше покоління не поспішає позбуватися від стали такими рідними килимів, які свого часу було не так вже й просто дістати.
Всупереч розхожій думці, вибирати саме такий задній план для фотографій почали ще в дореволюційні часи. Правда, доступні вони були тоді людям заможним. А ще раніше він же він міг служити фоном для написання портретів. Згадати хоча б врубелевского «Дівчинку на тлі перського килима».
Килим дійсно є за що любити. Це вам сказав би навіть кочівник, що жив багато сотень років тому. Саме цей виріб робило його шатро затишним, витканий орнамент ставав шматочком квітучого саду серед піску і випаленої степу. Підтвердила б це і середньовічна дама, чиї не дуже затишні кам'яні покої теж прикрашалися різновидом килима - шпалерою. На цих творах мистецтва оживали персонажі лицарського епосу, єдинороги і дивовижні птахи. Виготовлення подібних речей вимагало багато часу і величезної уважності майстрині. А перші мануфактури з'явилися тільки в 19 столітті в Європі. Але найбільше завжди цінувалися килими ручної роботи, які створювалися на Сході.
А адже неспроста велика частина Росії знаходиться в Азії. Звідси, мабуть, і наша любов до цього предмету декору. Зрозуміло, що вдома у більшості з нас килими НЕ перські, а звичайнісінькі - фабричного виробництва. Але не поспішайте їх ховати в комору. Дизайнери стверджують, що мода на килими як раз повертається!
Якщо у вас виникне бажання оформити кімнату в східному стилі, то саме ця річ ідеально доповнить ваш інтер'єр. А можна, навпаки, зіграти на контрасті, оформивши приміщення так, щоб увага акцентувалася саме на прикрашеної стіні.
Не бійтеся подивитися на свій старий килим по-новому. Можливо, з його допомогою ви зможете створити неповторний стиль в своєму будинку. І на тлі цього інтер'єру будуть виходити вже виключно стильні фотографії.
