Чому я хочу стати журнолістом?
чому я вирішила стати журналістом? Напевно, кожен з нас пам'ятає момент зі свого дитинства, коли дорослі ставили запитання: «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?». У той час все було просто: мрія полетіти в космос або стати міліціонером - у хлопчиків і працювати лікарем, рідше - балериною - у дівчаток.
Пам'ятаю, якийсь час я хотіла стати вчителькою, потім на зміну цьому бажанню прийшла смішна, дуже дурна ідея стати водієм маршруток. «Як так?», - Запитаєте ви. Так, у той момент для мене це було цікаво: возити різних людей по місту, знайомиться з ними. Зрештою, я зрозуміла, що це, м'яко сказати, не найкраща ідея, адже можна отримати гарну освіту і знайти гідну роботу до душі.
Близько 7 років тому тато приніс додому газету і прочитав мені статтю і, як би ненароком, ім'я її автора. Не повірите: автором була моя хрещена - Тетяна Мішукова! Рідна сестра мого тата - моя тітка. Я не пам'ятаю в деталях, що я відчувала в той момент, пам'ятаю тільки: це було незвичайне стан. Згодом я багато разів брала цю газету і перечитувала її раз за разом. Думаю, тоді у мене вперше з'явилося бажання стати журналістом, як і вона. У той момент мені хотілося так само, як і хрещена писати статті, також брати інтерв'ю у відомих людей. Потім, коли я дивилася документальні фільми, авторами яких вона була - я відчувала ще більшу гордість: її, мою хресну показують по телевізору! Вона знайома з багатьма знаменитими людьми - адже коли готуєш передачу про людину - необхідно з ним общаться- вони розповідають їй про своє життя. Саме їй!
Минув час, зараз я вже вчуся в старших класах, і настала пора обирати майбутню професію. Те, що я гуманітарій - було зрозуміло відразу, але у світі адже стільки професій! Однак я відразу вибрала професію журналіста. Чесно кажучи, сумніватися почала лише одного разу, коли дізналася, що для вступу потрібні іноземну мову і добре знання літератури. Батьки та друзі все-таки змогли переконати мене, що все вийде. Останнім часом посилено займаюся англійською мовою, читаю художні твори. Ну і пишу, звичайно. Так би мовити «набиваю руку». Першим моїм редактором і цензором, відгадайте з одного разу, хто є? Звичайно - моя хрещена! Вона вичитує мої перші опуси, пояснює, як уникнути помилок, на що звертати увагу при написанні статті, як повинні будуватися фрази для друкованого видання. Виявляється - є різниця, коли пишеш один і той же самий звичайний новинний текст для газети і для телебачення. Вона ж підбадьорює мене, вселяє впевненість у тому, що було б бажання і тоді все вийде. А ще каже, що практика - головне в будь-якому ремеслі, в тому числі і епістолярному.
Мені здається, бути журналістом це цікаво, але досить складно. Знайомства з новими людьми, поїздки в різні місця - це все, звичайно, добре, але є й протилежна сторона: треба постійно бути в курсі новин, вміти ладити з людьми, встигати здати ту чи іншу роботу в призначений термін, а часу, як правило , на все не вистачає.
Я практично впевнена: якщо поставити перед собою мету, то її можна досягти. У тому, що я хочу стати журналістом, скоріше за все, треба сказати величезне спасибі хресної, адже якби не її стаття багато років тому, може, у мене і не з'явилася така ідея. Друзі часто жартома починають описувати моє майбутнє: «Беру я журнал, а там бачу твою колонку, і всередині мене все ніби тане від радості, що ти добилася всього, чого хотіла». Саме ці уявлення дають мені стимул до вступу на журналістський факультет.
Якщо запитати у людини, чому він вибрав ту чи іншу професію, ви почуєте мільйони різних відповідей і думок. Головне, перш ніж запитати у своєї дитини, ким він хоче бути - поясніть йому спочатку, що робота повинна подобатися, повинна приносити користь і задоволення не тільки оточуючих людей, а й вам. А я щиро сподіваюся, що, ставши журналістом, зможу кращим чином здійснити свої мрії і свої бажання зможу втілити в життя.
Ось так от
