У чому наше щастя, люди?
На свята кожен намагається купити собі трішки щастя. Купити - немов його можна купити. Або виграти. Або знайти, валяються в сусідній підворітті.
Люди, до цього працювали не покладаючи рук, які заробляють собі щосили виразку шлунка, нервовий зрив або «помолоділий» інфаркт з інсультом, на свята, як миші, на горищі наївшись мишачого отрути, раптом дружно сходять з розуму.
Молоді й старі, благополучні й не дуже, все якісь пом'яті і пошарпані від цього очікування чергового свята життя, з неприродним блиском в очманілий очах, вони юрбою висипають на такі ж пом'яті і пошарпані вулиці і тротуари- набитими до відмови автомобілями вириваються на природу - до моря, річки, лісу, оскаженіло і в поту мчать на свої фазенди-дачі.
І там, дорвавшись до всього цього щастя й захвату, до всієї цієї чергової мрії всього їхнього життя, вони упиваються теплим і холодним пивом, перемішуючи його з одвічною водкой- заїдають все це величезними порціями за всіма правилами приготованого шашлику, щедро присмаченого кетчупом і майонезом, упереміш з шматками сирокопченої ковбаси, сала, сиру і незрозуміло звідки взялися сосисок.
Вони невпопад кричать пісні, бігають голяка, купаються в холодній річці, намагаються чіплятися до власних дружин, оголошують всіх присутніх своїми братами навік і, нарешті, п'яні в диміну, з роздутими від з'їденого і випитого животами, з роздер колінами і покусаними комарами особами, вони щасливо засинають, як діти, у твердій впевненості, що завтра їх чекає ще один щасливий і неповторний день. День щастя.
Але рано вранці, ледь продерши очі і насилу згадавши, хто вони і як сюди потрапили, крізь дику головний біль, починають мучитися якимись непевними сумнівами, що щастя вже не так непорушно, як здавалося вчора.
Щоб прогнати ці смутні сумніви і зміцнитися у своїх вчорашніх відчуттях щастя, вони з подвоєною силою знову починають повільно потягувати вчорашнє холодну і не дуже пиво, щедро присмачуючи його горілкою і закушуючи весь цей смертоносний коктейль вчорашнім пересмаженим шашликом, ковбасою, салом і недоїденими сосисками ... І щастя знову до них повертається. Вони радіють і радіють, як діти.
Вони знову бігають голяка, купаються в холодній річці, кричать дурним голосом пісні, намагаються приставати вже не до своїх дружин, на смерть лаються з тими, з ким вони навіки браталися тільки вчора, обіцяють показати всім кузькіну мать і де раки зимують, сідають за кермо і , що не завівши двигуна, намагаються виїхати додому, зрозумівши, до свого величезного розчарування, що щастя, як грайлива куртизанка, знову зрадило їх і пішло до когось ще.
Так, покинутими і нещасними, вони засинають де-небудь на задньому сидінні не своєю машини-або, розтягнувшись в стрибку китайця Брюса Лі, в одній сандалі, не долетівши метр до костра- або ткнувшісь особою в дубовий стіл, на якому вся чесна компанія ще недавно так хоробро танцювала чечітку.
На третій день ще більш нещасні і втомлені, ніж до свята, вони не знаходять собі місця від головного болю, але ще більше - від усвідомлення того, що щастя їх знову зрадило, покинуло назавжди і їм більше не бути щасливими. Але ці терзання тривають недовго, бо попереду ще один «день щастя» - значить, щастя треба повернути, а вже вони-то знають вірний спосіб.
Збігавши в сусідній магазин за п'ятьма пляшками горілки (так як «для повного щастя» не вистачає зовсім трохи) і, кажись, вже міцно заарканити цього дикого і прекрасного звіра - щастя, вони назавжди його прив'язують до свого отетеріли від щастя суті і колобродять всю ніч відчайдушно.
Вони їдять недосмажені шашлик разом з сосисками в целофані, запивають все самогоном, купленим в селі неподалік, і ще якийсь бормотухою, званої «Каберне жюн вин 1985», яку пані взяли для себе, але до неї в перші два дні не дійшли ні руки, ні ноги. Вони перекидають на вогнище юшку в казанку, яка готується третій день поспіль, біжать купатися, бо на березі неймовірно жарко, але, спіткнувшись об камінь, падають і проїжджають носом по земле- кричать, що життя прекрасне, і так і засипають в повній впевненості того, що щастя тепер не покине їх ніколи.
Який-небудь менш щасливий, але більш тверезий товариш розвозить їх по домівках, вручає в цілості й схоронності щасливим домочадцям ще тепле тіло з шалений посмішкою на вустах. Посмішкою щасливої людини.
Але наступного дня вони вкінець розчаровуються у всьому і погоджуються зі словами класика, що «на світі щастя немає». Убиті і втрачені від того, що щастя було так близько, вони з видом засуджених до довічної каторги плетуться на роботу, сваряться з колегами, не можуть бачити себе в дзеркалі і розуміють, що цей світ був створений виключно для мук і страждання.
І ось з цього самого моменту, з моменту усвідомлення, що щастя не купити і не знайти в сусідній підворітті, щастя починає до них повертатися. Але вони поки про це не знають ...
