«Де-де? У Караганді! »А що за місто - Караганда?
Як часто ми згадуємо якусь Караганду, коли нам задають недоречно питання про місцезнаходження чого-небудь. Я не виняток. Рима хороша, але зацікавило мене, що ж за місто таке Караганда.
Виявляється, Караганди (так буде правильніше) - другий за величиною після Алмати місто в Казахстані. Його площа становить близько 550 квадратних кілометрів, а чисельність населення на даний момент - близько 500 тисяч чоловік.
Є легенда, що назва міста Караганди походить від низькорослого чагарнику з жовтими квітами карагани, який у величезних кількостях росте в околицях міста.
Історія Караганди почалася ще 175 років тому, коли в один прекрасний день 1833 казахський пастух Аппак Байжанов, прогулюючись зі своїми отарами, в степах Сари-Арки знайшов перші шматки кам'яного вугілля. Сталося це в урочищі Караганди, що на півдні річки Нури. Розжившись вуглиною, Аппак особливо не зрадів і взагалі-то навіть не усвідомив усієї значущості своєї знахідки, поки в тутешніх краях не з'явився купець Микола Ушаков, якому в 1856 році були передані карагандинські землі. Ушаков природно зметикував, що до чого, і швиденько почав розробку вугільних родовищ. У тому ж 1856 році в експлуатацію було запущено Іванівський відкритий розріз, який називався «Кара Забой».
У 1904 році вугільне родовище за сприяння Миколи II придбав син колишнього президента Франції Клод-Ернест Жан Карно. У 1907 році на вугілля зазіхнули англійці, які купили карагандинські копальні і володіли ними аж до 1920 року, коли вони повернулися у власність вже радянської влади.
Деякий час через громадянської війни видобуток вугілля не здійснювалась, проте вже в 1931 році радянський уряд прийняв відповідну постанову про відновлення розробок карагандинських родовищ і направило туди групу геологів під керівництвом професора Гапеева. Ця експедиція склала перший науково-обґрунтований працю про запаси Карагандинських копалень, де вказувалося, що вони становлять 4 мільярди тонн вугілля на площі в 300 квадратних кілометрів.
Караганди почав інтенсивно розвиватися. Зростало населення, будувалися будинки і підприємства. У підсумку 10 лютого 1934 селищу Караганди був привласнений статус міста, а Карагандинський вугільний басейн був оголошений Всесоюзної будівництвом.
До 1940 року місто Караганди перетворився на великий промисловий і культурний центр. Однак не все так райдужно в історії цього міста. У 30-х роках в його околицях був побудований величезний архіпелаг Карлаг, площа якого могли б зайняти дві Франції. На його території тоді проживало близько 65 тисяч ув'язнених і переселенців. Існують документи, які свідчать, що через Карлаг пройшло близько мільйона ув'язнених, які працювали в основному на вугільних шахтах.
В кінці 30-х - початку 40-х років в Караганді з'явилася велика кількість депортованих туди корейців, прибалтів, українців, білорусів, німців, калмиків, чеченців, греків, татар і представників багатьох інших національностей.
Довгі роки Караганди активно розвивався і ріс. У зв'язку з тим що багато діячів науки і мистецтва радянського союзу та зарубіжжя, після Карлаг залишалися жити в Караганди, вони змогли внести величезний внесок у розвиток міста, його культури, науки та архітектури. Зараз це один з головних промислових міст Казахстану. Він і зараз активно розвивається не тільки в промисловому напрямку, але і в соціальному, і культурному.
З визначних пам'яток міста можна відзначити музеї: Обласна історико-краєзнавчий музей, Карагандинський обласний музей образотворчого мистецтва, Карагандинський Екологічний Музей- театри: Карагандинський обласної казахський драматичний театр імені С. Сейфуллина, Карагандинський обласний драматичний театр імені К. С. Станіславського, Карагандинський академічний театр музичної комедії- православний храм-мечеть- етнопарк 10-річчя Республікі- міжнародний більярдний центр «Сузір'я», спортивний комплекс «Казахмис».
Так, що тепер, якщо мене в черговий раз пошлють в Караганду, я не ображуся і не засмучусь, а якщо ще й куплять квиток, то із задоволенням там побуваю!
