Чому грати в «Сапера» шкідливе для вашого гаманця?
Минуло вже більше півроку протистояння російського уряду світовій фінансовій кризі. Цікаво, що у нас поліпшилося? Чи здатний гавкіт невеликої собачки змінити маршрут подорожі великого слона? Де межа між «ми хочемо» і «вони можуть»? Чи виправить поява Кашпіровського на телеекранах відносини між Росією і Америкою? Чи здатна Ксюша Собчак збільшити валютні резерви країни, з'являючись у прайм-тайм перед Мінфіном, який теж телеглядач, як і ми? Поставить Чи знову відважний підкорювач Арктики Чилінгаров прапор «Єдиної Росії» на Північному полюсі?
Питання, безумовно, ідіотські.
Як, втім, і пошуки відповіді на перше поставлене запитання. Поки ми живі. І це головне. Не біда, що промисловість впала. У 41-му було набагато гірше. Не жаль, що банки не дають досі кредити реальному сектору економіки. Просто там засіли «вороги народу» нового зразка. Скоро банкірів почнуть виводити на суд громадськості, а вони почнуть прилюдно каятись у гріхах.
Грішно сміятися над будівельниками вертикалі влади. Вона і так нахилилася на зразок Пізанської вежі. До речі, та стоїть під градусом вже багато століть і падати ніби як не збирається. Є про що замислитися критикам вертикального пристрої світобудови. Втім, Пізанська вежа - унікум. Не всякому під силу повторити творіння не пам'ятаю кого, а в Яндекс лізти не хочеться.
Зараз основним гаслом буде - «Вперед у минуле». Всі підемо на освоєння раніше запущених під пари на багато десятиліть земель. Хочемо є - і підемо. За покликом чи партії, чи за покликом шлунка - не важливо. Головне, почати викорчовувати раніше мимоволі яке виросло на орних землях. Агрономи зрозуміють вищесказане, інших - на корчування.
Часи круто змінюються. А хто не хоче змінюватися разом з часом - всіх на відвал історії. Нові олігархи поспішають на зміну старим. А як жити без олігархів - ніхто не знає. Нехай будуть. Лише б більш освічені і більш відповідальні. Хоча б за свою долю. Може, й іншим що-небудь перепаде.
Труба сурмача сигналить «відбій». Наступ на Португалію перервано форс-мажорними обставинами. Та й Бог з нею, з Португалією. Все одно рано чи пізно наздоженемо. І нічого там особливо хорошого немає. Так, сліди Колумба да набігання хвилі з Атлантичного океану. І ВВП ми в два рази вже не збільшимо. Їжаку зрозуміло. У сенсі, їжачкам в полях вже це зрозуміло, але в газетах ще пишуть.
І прем'єр-міністр щось давно не літає на винищувачах другим пілотом. І навіть у «Домі-2» вже задумалися про виселення мешканців.
Все повертається на круги своя. Хочеш жити - роби, а не грай в офісі в «Сапера». Довзривалісь по вуха за благополучні з вигляду роки. Замість продажу «блакитних фішок» йди вирощувати картоплю. Замість ф'ючерсів - копати фундаменти. Всіх мерчендрайзеров - на ХПП.
А хто не пам'ятає, що таке ХПП - на розвантаження вагонів. А що робити? Час кидати понти закінчилося. Треба гарувати. Пам'ятайте це давно забуте слово? Вже немає. Але ж їсти хочеться все більше і більше. А голод, як кажуть, не тітка.
Працювати, всім працювати! Інакше - повні кранти.
