Оповідання "Ось такий подарунок"
Ось такий подарунок
Перший свій «робочий» новий рік я святкувала зі своїми колегами-вчителями в школі. Ми з під-Ружки, такими ж молоденькими вчительками, як і я, вирішили пошити собі на свято нові сукні, а потім влаштувати конкурс на кращий наряд і заради забави зробити жартівливий приз. Я приготувала приз - спекла пиріг, на якому зверху красувався лялька, вирізана з тіста. Розфарбувала її вбрання буряком, зеленкою, на-малювала олівцями очі, губи (звичайно, після такої розмальовки, лялька була неїстівної).
Коли ми зібралися за святковим столом, колеги так і ахнули від наших нарядів, а ми, три краса-віци, ревниво один одного роздивлялися, приймаючи і захоплення, і гостроти, і нешкідливі приколи вчителів. Всі були в хорошому, святковому настрої і весело, зі здоровим гумором обговорювали: кому ж присудити приз.
Я в шовковому, кольору морської хвилі, плаття, з розпущеним локонами, з блискучими новорічними блискітками у волоссі, «вся з себе», не сумнівалася в тому, що буду першою. І вже з захватом мріяла, як ве-лікодушно розділю приз-пиріг на всіх присутніх. Приблизно так само, напевно, думали і мої подружки.
Який новорічний стіл обходиться без шампанського! Вчитель історії, Олексій Петрович, взявся отку-поріть пляшку, заздалегідь пообіцявши, для більшої важливості, красивий легкий хлопок з характерним димком з горлечка. А сидів він якраз навпроти мене. І, що ж ви думаєте, цей молодець примудрився зробити так, що від газового вибуху пробка з великою силою відскочила в стелю і впала в зачіску моєї сусідки, а мене струменем шиплячого напою облило з голови до пояса. Плаття обвисло на мені несимпатичної ганчірочкою, локони перетворилися на жалюгідні бурульки, туш з вій розтеклася по нарум'яненим щоках. Мені нічого не залишалося робити, як піти додому, де я цілу годину ревіла від образи.
Я вже зібралася вкладатися спати, як пролунав стук у двері. Заплаканим, відчинила двері. Весела, галаслива компанія ввалилася в кімнату - це були мої колеги. Вони повідомили, що приз присуджено мені, і, що всі чекають мене на святі. Я вмилася, одягла старий наряд і відправилася зустрічати свій перший «робочий» новий рік без красивого сукні та зачіски, але зате з дуже гарним настроєм і з дуже хорошим колектив-тівом.
1970
Розповідь був опублікований в обласній газеті «Зірка Прііртишья» - Павлодар, 29 грудня 2001 р під назвою «Найкращий наряд» - в республіканській газеті «Комсомольская правда», 21 листопада 2003 р
