Для чого мобільнику потрібні холдер, адаптер і мультикарта?
Стільникові оператори ніяк не можуть домовитися про прийнятну вартість дзвінків між абонентами, приписаними до різних брендам. Усі намагаються «заманити в свої мережі» якомога більше «рибки» - і дрібної, і великої, для чого постійно знижують вартість внутрішньомережевих з'єднань і підтримують високий рівень оплати дзвінків за межі рідної мережі. Якщо для «акул» це якось неважливо, подумаєш, заплатив і забув, то «рибка» подрібніше намагається витрати свої зменшити.
Найпростіший спосіб економії на розмовах в різні мережі - зареєструвати на себе кілька номерів різних операторів і міняти «сімку» в своєму мобільнику при необхідності. Можна завести собі ще один (два, три, чотири ...) телефонний апарат. Але постійно змінювати SIM-карту або ж тягати з собою декілька пристроїв не зовсім зручно.
Недорогим рішенням, що дозволяє змінювати оператора і не вимагає окремого телефону, є SIM-холдер. Це такий держатель-перехідник, один роз'єм якого міститься на місце стандартної SIM-карти. Використовувані вами дві «сімки» укладаються в спеціальні слоти. Спосіб дешевий і надійний, але підходить не для всіх апаратів, в деяких «під батареєю» не вистачає місця.
Старі моделі вимагали кожного разу при зміні оператора вимикати і включати телефон. Не дуже зручно, але краще, ніж витягувати і ставити на місце «сімку». Більш нові зразки миттєво перемикаються через меню. Одночасна робота в різних мережах, наприклад, розмова в одній і прийом виклику з іншої, для холдера неможлива.
У будь-якому апараті знайдеться місце для SIM-адаптера. На відміну від попереднього випадку для установки в мобільник над «рідними» SIM-картами потрібно провести нескладну «хірургічну» операцію. Труднощів ніяких, в інструкції все розписано. У комплект входить трафарет, за яким з кожної «сімки» вирізаються чіпи і встановлюються в слоти адаптера. Для ущільнення контактів служать наклейки і подушечки, вони теж додаються.
Після установки «дивайса» в меню телефону з'являється новий пункт для управління двома картами. Гідності адаптера - простота використання, русифіковане меню, переадресація виклику і таймер, що дозволяє автоматизувати перемикання між мережами за часом.
Разом з достоїнствами користувач отримує і «ложку дьогтю» - підвищена витрата енергії акумулятора і досить тривалий час перемикання між операторами, до півтора хвилин.
Коли користувачеві набридне «гратися» з двома «сімки», можна повернутися до звичайного варіанту. Повернути SIM-карту в первісний стан допоможуть шаблони-перехідники та наклейки.
Навряд чи ви зможете знайти адаптер в салонах «серйозних» постачальників. Зате на ринку пропозицій достатньо. Продавці стверджують, що гарантія на «дивайс» півроку. З часом через порушення контактів можуть виникнути проблеми зі зчитуванням карт. Виправити становище можна заміною адаптера.
Вкрай негативно ставляться до «базарним вдосконалень» фахівці фірмових сервіс-центрів і технічних служб стільникових операторів. Перші вважають, що адаптер може стати причиною виходу телефону з ладу і навіть можуть відмовити в гарантійному ремонті. Другі стверджують, що «хірургічна» операція над ніжною «сімки» не проходить безслідно. Найтонші з'єднувачі між кристалом і підкладкою цілком можуть отримати пошкодження, і карту доведеться міняти.
SIM-карта залишиться в цілості й схоронності, якщо ви зважитеся придбати Мультикарта. Умільці з напівпідпільних ремонтних майстерень здатні записати в неї інформацію з декількох стандартних «сімок». При бажанні можна отримати можливість роботи з шістьма різними операторами. Правда, ніхто не дасть гарантії, що інформація з вашої картки не потрапить до рук шахраїв. У цьому випадку доведеться оплачувати їхні розмови. Прецедентів - тьма.
Так само, як і холдер, адаптер і мультикарта не забезпечують одночасну роботу звичайного апарату в двох мережах, адже приймач (як і передавач) у звичайних стільникових телефонів всього один. Від недоліку вільні спеціальні телефонні апарати. Але це вже зовсім інша історія ... Удачі.
