Що таке інфекційний мононуклеоз?
Інфекційний мононуклеоз досить широко поширений. Це протікає в легких формах, досить часто зустрічається хвороба, і ось саме ці самі легкі форми дуже складно діагностувати.
Особливістю даного вірусу є його «прихильність» до лімфоїдної тканини, яка знаходиться майже скрізь всередині людського тіла, особливо з неї складаються мигдалини, лімфовузли, селезінка та печінка. При даному захворюванні уражаються саме ці органи.
Від цієї хвороби найбільше страждають діти старше 3-х років та дорослі до 40, решта дуже рідко, а діти до 2-х років якщо захворюють, то не дуже сильно і швидко виліковуються.
Це не надто заразна хвороба і характером епідемій природа її, на щастя, не наділила. Вірус поширюється в основному через слину, але часті зараження і повітряно-крапельним шляхом. У хлопчиків даних випадків набагато більше. Інкубаційний період також досить мінливий і здебільшого залежить від імунітету людини, але краще відштовхуватися від інтервалу 5-60 днів.
Мононуклеоз і його симптоми визначаються за запальним процесам в органах, уражених вірусом. Групи лімфовузлів по всьому тілу починають збільшуватися, якісь більше, якісь менше, але найбільше це виражено на шиї. Після цього починають змінювати розміри в більшу сторону печінка і селезінка. Наступним етапом є ангіна, тобто запалення мигдаликів, після чого - набряк аденоїдних тканини або, простіше кажучи, закладеність носа. Це сильно відбивається на дітях, тому що вони починають дихати ротом і моторошно хропіти. Крім цього є і спільні, не специфічні для даного захворювання ознаки - підвищення температури, відсутність апетиту, боляче ковтати, млявість у тілі й т. п.
Зовсім точно діагностувати інфекційний мононуклеоз можна за допомогою клінічного аналізу крові. Цей вірус дуже своєрідно вражає клітини крові, і лікарі при її дослідженні відразу бачать ті клітини, яких немає в нормі. Клітини ці, якщо цікаво, називаються - атипові мононуклеари. Саме звідси і пішла назва хвороби.
З усього перерахованого вище можна побачити, що дане захворювання виглядає як ангіна з утрудненим диханням, збільшеною печінкою, селезінкою, лимфоузлами і моторошним хропінням ночами. Також можна додати про зміни в крові, але це зовні непомітно, так що можна обмежитися зовнішніми ознаками.
Візьміть на замітку, що необхідно знати про мононуклеозе:
1. Найболючіше період захворювання триває близько 2-3 тижнів, але видужують все, навіть якщо саме протікання цієї інфекції дуже неприємно.
2. Одне з найважливіших ланок імунітету - це лімфатична система. Її поразка робить людину дуже сприйнятливим до інших захворювань. Тобто захворіти ще чим-небудь під час інфекційного мононуклеозу дуже просто. Тому можливі ускладнення у вигляді справжньої ангіни, запалення легенів або отиту.
3. Ускладнення при мононуклеозі лікуються антибіотиками, і при лікуванні ампіциліном в 95 відсотках випадків у людей на тілі з'являється висип. Чому це відбувається, досі неясно.
4. Коли всі основні симптоми пропадають, тобто зазвичай це відбувається після гострого періоду хвороби, діти зазвичай дуже ослаблені, і для повного відновлення імунітету потрібно припинити всі щеплення і по максимуму обмежити контакти з іншими людьми на термін від 6 до 12 місяців. Також до протипоказань відноситься перебування на сонці.
5. Лікування мононуклеозу зазвичай симптоматичне. Гормональні протизапальні препарати призначаються тільки в дуже важких випадках, але до цього рідко доходить. Ну, а все інше за стандартами вірусних інфекцій - дієта, свіже повітря, спокій, природно, побільше пиття, полоскання горла, вітаміни, часте промивання носа і прийом жарознижуючих.
6. Якщо випадок мононуклеозу стався у дитячому закладі або дитячому колективі, що в принципі одне й те саме - карантин необов'язковий. Досить вологого прибирання та легкої дезінфекції.
7. Ще після перенесеного інфекційного мононуклеозу може довго не відновлюватися нормальна кров, а якщо точніше - не зникають атипові мононуклеари, й інші зміни теж можуть бути присутніми. Тобто цей вірус має онкогенної активністю, а так як це зустрічається нечасто, то діти, які перенесли це захворювання, повинні перебувати на обліку і оглядатися у лікаря-гематолога.
