Кращі вітчизняні фільми. А які кінострічки внесли б у колекцію ви?
Вивчаючи рейтинги кращих фільмів Голівуду, я зловила себе на думці, що було б досить цікаво скласти такий ось рейтинг кращих вітчизняних фільмів. Дуже небагато роботи наших режисерів удостоїлися уваги Американської кіноакадемії у вигляді заповітних статуеток «Оскар», які вже давно стали всесвітнім мірилом кіноуспіху. Але за ті, що нагороду отримали, ми відчуваємо патріотичну гордість.
А якби ви зважилися скласти домашню колекцію дисків з найкращими російськими фільмами, то які б кінороботи до неї увійшли?
Хороші вітчизняні фільми є, їх набагато більше, ніж може здатися на перший погляд. А ось офіційного «рейтингу кращих» немає, хоча спроби зібрати сотню найвидатніших кіноробіт наших режисерів були. Наприклад, російська редакція журналу «Empire» провела голосування серед своїх читачів, за результатами якого опублікувала сотню кращих російських фільмів.
Які фільми увійшли до цього списку? Треба зізнатися, що перша десятка кращих мене трохи неприємно вразила, оскільки, як виявилося, найкращих фільмів я або не бачила, чи бачила, але давно, а тому маю про них дуже туманне уявлення. Що ж, є до чого прагнути.
Останнє місце в рейтингу зайняв фільм «Живе такий хлопець» з Леонідом Куравльовим в головній ролі. По мені б за одну тільки фразочку «сфотографуємо по стаканчику», що стала крилатою, цей фільм про людину, яка стає щасливим, якщо всім навколо добре, цілком заслуговує і місця вище.
А останнє місце в першій десятці зайняв фільм «Андрій Рубльов», який я, на сором моєму, не можу змусити себе подивитися. Мабуть, я ще не дуже добре вихована, оскільки, судячи з досліджень журналу «Empire», кожен вихована людина повинен подивитися цей фільм, хоча б тому, що в 1978 році він увійшов до списку ста найкращих фільмів світової кінематографії.
На дев'ятому місці фільм Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін», знятий ще в 1925 році. Цей фільм потрапив в дюжину найкращих фільмів усіх часів і народів, його оцінили і американські кіноакадеміки, і кінокритики, сто десять зі ста сімнадцяти яких віддали в 1958 році за нього голоси в Брюсселі. А в 1978 році кінознавці світу визнали цей фільм «кращим із ста кращих».
Восьме місце в рейтингу отримав мій найулюбленіший вітчизняний фільм - «Іван Васильович змінює професію». Я глибоко переконана, що розсмішити людей набагато складніше, ніж змусити плакати. Напевно, моє КВНівський минуле переконало мене в цьому. Чудова російська комедія «Іван Васильович змінює професію» - це вже не фільм, це вже пам'ятник радянської кінематографії, що розійшовся на цитати і куплети. Сотий раз дивлюся - і сотий раз смішно. Що тут ще скажеш?
Сьоме місце у фільму «В бій ідуть одні старики», про який навряд чи потрібно щось говорити. Щороку дев'ятого травня, в День Перемоги, я дивлюся цей фільм, і кожен раз відчуваю ті ж самі почуття, які пережила при першому перегляді - гордість і скорботу. Взагалі, кіно про події Великої Вітчизняної війни - це розмова окрема. Це цілий пласт російської кінематографії, який важко аналізувати й оцінювати, тому що емоції зашкалюють ...
«Соляріс», якому віддано шосте місце, не бачила. Але книгу читала. Від книги в захваті, а той факт, що фільм названий одним з найкращих, переконує, що і кіно варто подивитися.
На четвертому місці рейтингу - обласканий «Оскаром» і тисячами жіночих сердець фільм «Москва сльозам не вірить». Для мене концепція жіночого щастя, показаного в фільмі, досить спірна, але фільм дуже хороший, актори грають чудово, історія пронизлива і зворушлива. Тобто фільм гідний не тільки четвертого місця, але і першого.
Але на першому місці, обійшовши фільми «Собаче серце» (3-е) і «Летять журавлі» (2-е), виявився фільм «Сталкер». Чудовий фільм Андрія Тарковського про те, що в Зоні під назвою «Життя» «прямий шлях - не найкоротший».
Далеко за межами першої десятки в цьому рейтингу виявилися улюблені багатьма фільми «Дівчата» (13 місце), «Службовий роман» (11 місце), «Ласкаво просимо, або Стороннім вхід заборонено» (17 місце) і «Біле сонце пустелі» (27 місце). Далеко від верхніх рядків виявилися і такі прекрасні кінороботи, як «А зорі тут тихі» (30 місце) і «Міміно» (54 місце). Всю сотню перерахувати можна, але на першому місці все одно повинен бути тільки один.
Радує інше: вітчизняний кінематограф вже давно довів усьому світові, що талановиті режисери є і у нас. Залишається тільки дочекатися того моменту, коли нове покоління кіномитців згадають самі себе і ще раз покажуть світу гарне російське кіно.
