» » Сайт російського поета Володимира Миронова

Сайт російського поета Володимира Миронова

Фото - Сайт російського поета Володимира Миронова

Володимир Миронов - унікальний російський поет XXI століття, унікальність його творчості в тому, що на його творчості велика пляма залишила історія його сім'ї і своїх рідних. Він присвячує багато віршів цим подіям. Володимир Миронов пише вірші на різні тематики: любов, родина, природа, життя.

Народився Володимир Васильович Миронов в далекому 1938 році. У Рязанській області, районний центр Пронськ. Красивенький містечка, стоїть на високому пагорбі. І з нього відкривається красивий вид на довколишні поселення. Закінчив Пронських середню школу в 1956 році.

Творчість

Як мало написано мною,

Як пізно я почав писати

Можливо, досяг би більшого,

Але що про це тепер міркувати?

Але я вдячний зустрічі,

І пам'ятаю ту зустріч завжди.

В той новорічний вечір,

Коли я побачив тебе.

Ти стала тоді моєю музою,

Вперше там почав писати,

На дальній стежині я зізнався

У любові і бажанні пестити.

Звідки бралися ці думки,

У хворої моїй голові?

Хотілося писати щодня

Все про тебе, про тебе.

Пішло той час навчань,

І немає тебе поруч зі мною,

Але знай, ти є моя муза,

І будеш завжди ти такий.

А я писати продовжую,

Коли бажання є,

А частіше, що раніше писав, виправляю

Таких виправлень не злічити.

Як мало написано мною,

Багато про що хотілося сказати,

Але знаю, забудуться рядки,

Ті рядки, що я встиг написати.

© Володимир Миронов

Розмова з Богом

Скажи мені, боже, навіщо жорстоким ти буваєш,

Навіщо залишив одного,

Навіщо страждати ти змушуєш,

Навіщо позбавив мене, що було тобою мені дано?

Ти підкажи ти порадь,

Як далі жити і з ким мені бути?

Адже самотність мене терзає

Її я, боже, не можу ніяк забути.

Забути не можна, але ти й не старайся,

Її забути не зможеш ніколи,

Але є друзі адже у тебе, ти їм відкрийся,

Вони зрозуміють, вони допоможуть як завжди.

Ти розкажи, як самотній, як їх потребував,

Як потрібно було спілкування тобі,

І як замкнулося ти надовго,

Забувши про них, забувши і про себе.

Час лікує, твої болі відступлять.

Багато про що забудеш, спокій ти знайдеш,

Можливо. ти одного в дорозі зустрінеш

І сенс свого життя тоді ти зрозумієш.

© Володимир Миронов