Новинки кіно. Що дивитися у вихідні 22-23 вересня? «Суддя Дредд 3D» та ін.
Давненько в російських кінотеатрах не спостерігалося такого стовпотворіння новинок. Крім шести картин, які виходять в широкий прокат, ще десяток фільмів дебютує в обмеженій кількості кінозалів. Правда, пропозиція явно перевищує попит і масових тисняви в касах не прогнозується, але пару-трійку гідних стрічок із загального числа ми виділимо і направимо увагу аудиторії в потрібне русло.
1. «Суддя Дредд 3D» (Dredd 3D, 2012)
Шанувальникам жанру екшн, і зокрема Сильвестра Сталлоне, пам'ятний однойменний фантастичний бойовик, який вийшов в середині дев'яностих. На жаль, ні величезний бюджет (до речі, що перевищує бюджет ремейка рівно в 2 рази), ні участь суперзірки Голлівуду не врятувало картину від провалу. «Суддя Дредд» (1995) і понині вважається одним з найслабших екшнів за участю Слая, та й по року розрекламований блокбастер зумів дістатися тільки до принизливій 52-го місця за зборами.
Що ж, в умовах кризи нових ідей подібні проекти - золота жила для нинішнього покоління американських кінодіячів. Одна справа - змагатися з впізнаваним брендом і культовими постановками. І зовсім інша - знімати ремейк невдалої екранізації не надто популярного коміксу. І вряди-годи затія не вийшла боком. Новий варіант вийшов жорстоким, брутальним, небагатослівним, атмосферних і реально динамічним мочиловом, що, власне, і було потрібно. Порівняння зі Сталлоне вдалося уникнути, бо персонаж Карла Урбана шолом не знімає і фігурує в кадрі лише своїм добре впізнаваним вольовим підборіддям.
Відмінний, хоч і не в міру кривавий шутер, цілком відповідає духу коміксу. Ложкою дьогтю є лише деяка вторинність, причому не по відношенню до оригіналу, а до інших бойовикам, дія яких відбувається в замкнутому просторі. Ну і фразочка «Давай, до побачення» вже відверто задовбали.
2. «Добре бути тихонею» (The Perks of Being a Wallflower, 2012)
Рідкісний випадок, коли автор книги самостійно екранізує своє творіння. Пам'ятається, знаменитий Стівен Кінг якось намагався провернути подібний фокус, але результатом ні глядачі, ні сам «Король жахів» залишилися незадоволені. У Стівен Чбоскі вийшло набагато краще. Його другий за рахунком стрічку примітили на кінофестивалі в Торонто, та й у цілому критики були прихильні до чергової молодіжній драмі, вряди незалежне американське кіно штампує пачками.
Нетиповою цю історію робить аж ніяк не сюжет, в якому, як звичайно, намішано багато негативу і оптимізму одночасно. Вся сіль фільму - в акторській грі молодих і талановитих виконавців, серед яких Логан Лерман з «Персі Джексона», Емма Уотсон з «Гаррі Поттера» і Езра Міллер. Найважче довелося Уотсон, для якої стрічка стала першим повноцінним досвідом роботи в кіно після довгих років існування в образі Герміони. Тільки заради цієї трійці і варто подивитися фільм, особливо, якщо ви перебуваєте в тому віці, коли підліткові проблеми для вас актуальні. Втім, дорослим теж не завадить поринути у спогади. Або повчитися спілкуванню з підростаючим поколінням.
3. «Патруль» (End of Watch, 2012)
Девід Ейер - це не тільки режисер «Королів вулиць», а й сценарист «Форсажу» і «Тренувального дня». Іншими словами, Ейер з жанром поліцейського бойовика знайомий не з чуток і добре орієнтується в цій тематиці. Його новий фільм «Патруль» - ще одна драматична історія про поліцейських, які виконують свій службовий обов'язок.
Чим стрічка цікава насамперед? По-перше, незвичайної для даного жанру манерою зйомки. Вже вздовж і впоперек за'їжджена стиль «псевдодокументалістика» тепер використовується не тільки в фільмах жахів, але і в фантастиці («Хроніка»), комедіях і в кримінальних драмах. Це не робить роботу Ейера унікальною, але вносить розумне різноманітність в картинку, хоча мельтешения в кадрі все-таки забагато. По-друге, хороший музичний фон. По-третє, злагоджена робота напарників-акторів - Джейка Джілленхол і Майкла Пеньі. І якщо «Тренувальний день» не залишив вас байдужим, то й «Патруль» виразно зачепить в вас потрібні струни.
4. «Орда» (2012)
Назва нової картини Андрія Прошкіна, який, до речі, був нагороджений за «Орду» головним режисерським призом минулого ММКФ, мимоволі орієнтує глядача на якийсь історичний епічний блокбастер в дусі Бодровський «Монгола». З тією ж метою знятий і рекламний ролик до фільму, мало що оповідає про сюжет стрічки, але наповнений вражаючими панорамними зйомками і напруженими обличчями відомих російських акторів - Андрія Паніна, Максима Суханова та Віталія Хаєва.
По суті ж, «Орда» - фільм зовсім не масштабний, а скоріше, камерний. Тут немає карколомних батальних сцен, а вся інтрига викладена на самому початку. Все інше - тягуча драма з явним релігійним підтекстом в автентичних декораціях. Тому спроба завести глядача за кут не робить прокатникам честі, тим більше що сам фільм дорікнути у фальші не можна. Впевнена рука постановника створює на екрані цільне і правдиве полотно, але ця стрічка - НЕ видовищний блокбастер за мотивами історичних подій, а добротне фестивальне кіно.
Враховуючи, що киноновинок багато, по решті ми пройдемося коротко, щоб не знудити читача. Крім вищевказаних стрічок 20 вересня в Росії виходить ще одна екранізація відомого шотландського письменника Ірвіна Велша, чия популярність багаторазово зросла після прем'єри в кінці 90-х стрічок «На голці» і «Кислотний будинок». Картина Роба Хейдон «Екстазі» знову оповідає про улюблену тематиці автора - любові і наркотиках. Надриву «На голці» чекати не доводиться, бо Хейдон - НЕ Денні Бойл, а Адам Синклер - НЕ Юен МакГрегор. Але сам Уелш, що характерно, постановку схвалив, так що ласкаво просимо в черговий світ яскравих галюцинацій, рушаться під вагою власних суперечностей.
Творець однієї з останніх частин «Горця» Дуглас Арніокоскі пропонує свій варіант постапокалипсиса у фантастичному трилері «Судний день» (Не плутати з однойменною бойовиком Ніла Маршалла 2008 року). Малопримітна стрілялки про труднощі виживання в Пост'ядерний світі знятий в потемках і оповідає про протистояння невеликої групи мандрівників проти полчищ бандитів. Хто, кого і за що - з рекламного трейлера абсолютно неясно, тому бажаючим з'ясувати це доведеться відвідати кінотеатр.
Креатифф локализаторов пре з усіх щілин. Інакше пояснити заголовок стрічки «Лола проти» в нашому прокаті не можна. Комедія Деріла Вейна виходить в Росії під набили оскому назвою «Давай, до побачення», що вже спочатку неприємно. А якщо врахувати, що перед нами досить посередній за якістю розмовна комедія з маловідомими акторами, то і питання про похід на цей сеанс і зовсім знімається.
Серед численних дебютантів цього тижня також помічений японський фантастичний ужастик і яскравий представник трешева кінематографа - «Вампирша проти Франкенштейнш», демонстрований в рамках «Фестивалю неправильного кіно». У складі учасників цього цікавого, але явно естетського заходу також помічені й інші стрічки, які значаться кінопрем'єрами нинішнього тижня. В тому числі європейська драма «Курча з чорносливом» за участю француза Матьє Амальрік («Квант милосердя»), іспанська комедія «Смак Середземного моря», британська незалежна драма «Блукання ягнят» і італійська кримінальна стрічка «Під цукровою пудрою».
Сам Фестиваль неправильного кіно щорічно проводиться (з 2009 року) однієї з найбільших мереж глянцевих видань «Вибирай» за підтримки МТС. Як звичайно, серед учасників - незалежні проекти, арт-хаус і всі ті фільми, що часто минуть широкий прокат, та й на DVD з'являються через багато місяців.
