Новинки кіно. Що дивитися у вихідні 3-5 листопада? «Газетяр», «Ральф» та ін.
Як і очікувалося, майбутні святкові вихідні знову пройдуть під знаком бондіани, благо, що новий фільм про пригоди агента 007 був схвалений Ватиканом і визнаний морально стійким. Ті, хто не встиг побачити «007: Координати« Скайфолл » минулого тижня, мають відмінний шанс в прийдешній уїк-енд, бо гідних конкурентів серед дебютантів російського прокату просто немає.
Серед останніх - кримінальна драма «Газетяр», тривимірний мультик «Ральф», російська драма «Сталева метелик», історичний блокбастер «1812: Уланська балада» і ряд картин з лаконічними заголовками - «Зрада», «Спокута», «Табу».
1. «Газетяр» (The Paperboy, 2012)
Режисер Лі Деніелс знаходиться на тернистому шляху випробування славою. Творець гучного незалежного фільму про долю чорношкірої дівчини «Скарб» через три роки взявся екранізувати суперечливий роман Пітера Декстера. Картину отсмотрели в Каннах і в Торонто, але далі номінацій справа не пішла. Цілком закономірно, що, навіть пішовши з церемонії Оскара з порожніми руками, Деніелс міцно увійшов до списку постановників, яким можна довірити роботу з зірками. Від останніх «Газетяр» плющить і витріщає, бо в одному кадрі зібралися Меттью МакКонахі, Зак Ефрон, Ніколь Кідман і Джон Кьюсак.
Замах вийшов сильним, але не результативним. Сюжет про журналіста, який намагається відшукати правду (і заробити собі репутацію) у скандальній справі про вбивство шерифа в одному з південних штатів Америки, розпався на не надто зрозумілу, але ефектно шокуючий аудиторію відеоряд. Не рятує ситуацію ні приголомшливе перевтілення Джона Кьюсака (таким актора ви точно ще не бачили), ні нарочито епатажний макіяж і образ поведінки Ніколь Кідман, ні навіть перші вдалі спроби зобразити драму на обличчі Зака Ефрона. Від «правди життя» в «Скарб» Деніелс перейшов до відвертої чорнухи, зайво смакуючи на екрані темну сторону людської натури.
2. «Ральф» (Wreck-It Ralph, 2012)
Приємно, що студія Disney не боїться експериментувати і поряд з чисто конвеєрної продукцією іноді випускає у світ штучний товар. «Ральф» - це ностальгійний продукт для тих, хто ще пам'ятає епоху перших комп'ютерних приставок. Незважаючи на те, що у фільмі намішано як реально існуючі гри, так і вигадані світи, доросла частина аудиторії неодмінно зустрінеться зі знайомими і грунтовно призабутими персонажами.
Сюжет мультика розповість історію громили Ральфа, негативного героя 8-бітної іграшки, в якій бідолаху вічно «кошмарить» позитивний персонаж Фелікс. Втомившись від негативу, Ральф покидає свій затишний світ у пошуках кращого життя на просторах віртуального простору. Подорожуючи по чужих іграм, Ральф знайомиться з їх мешканцями, попутно усвідомлюючи власне призначення.
Очевидно, що «Ральф», при всій своїй мультяшности просто зобов'язаний сподобатися не тільки дітям (яких більше приверне зовнішня оболонка, велика кількість забавних персонажів і різноманітність графічних образів), але і дорослим.
3. «Сталева метелик» (2012)
Вітчизняні кіномитці не залишають спроб освоїти чужорідний нашому кіно жанр трилера. При цьому всі повнометражні опуси на задану тему чомусь прагнуть одночасно копіювати зарубіжні штампи і дивувати глядача новими гранями абсолютно нетипових для жанру виконавців. Фіаско «Каменя» за участю Сергія Светлакова, судячи з усього, мудрості нікому не додало, тому на черзі Дарина Мельникова, вона ж внучка Михайла Кокшенова, вона ж - одна з «батькових дочок».
Для продюсера нескінченних «Кохання-зітхання» Рената Давлетьярова «Сталева метелик» - другий фільм після комедії «Моя шалена родина». Відсутність досвіду, звичайно, не порок, але в даному випадку автори трохи перегнули планку. По-перше, сюжет про те, як досвідчений представник правоохоронних органів використовує безпритульні в якості приманки для маніяка - не витримує ніякої критики. По-друге, новий образ Дар'ї Мельникової надто вже контрастує з її персонажем з популярного телесеріалу. Дівчинка дозріла, але якось раптово. Що стосується лейтмотиву про дружбу закоренілого скептика і важкого підлітка, то тут не обійшлося без натяжок, властивих будь белетристиці.
Судячи з того, як стрічку проігнорували на минулому «Кінотаврі», де вона номінувалася на головний приз, можна очікувати і важкою прокатної долі. Втім, творцям гріх скаржитися: стрічка, мігруюча з детектива в мелодраму і ставить на чільне місце «розрив шаблону», все ж вийшла в широкий прокат, а значить, масового глядача не мине.
4. «1812: Уланська балада» (2012)
Якщо «Сталева метелик» - це приклад нестиковки ентузіазму та можливостей, то «Уланська балада» Олега Фесенко - приклад того, як наявні можливості спускаються в каналізацію. Стрічка, пориває викликати у російського населення напад патріотизму, приурочений до двохсотрічного ювілею Бородінської битви, виявилася на перевірку ще одним викиднем російського кінопрома.
Фесенко явно не хотів би, щоб його «замовне» творіння порівнювали з «Мушкетери» Пола Андерсона, але, на жаль, саме так і не інакше. Хвацький сюжет, в якому не вистачає тільки підвісок королеви, чотири улана, пригоди, фехтування на шаблях і, зрозуміло, дирижаблі. Без дирижаблів цензура не пропустить. Ах так, вони ще й пісні співають на музику Дунаєвського, і в уповільненому темпі так красиво б'ються, що дух захоплює. Якби не «безглуздо, смішно, нерозважливо». Автори зняли пародію, не замислюючись, що подібний підхід може не прославити, а принизити. Водевіль вартістю в п'ять мільйонів баксів, очолюваний Сергієм Безруковим - це «потужне патріотичне відозву до нащадків». Хто б сумнівався. А що ви хотіли від автора сумовитих «стрітрейсерів»?
На цьому тижні в прокаті взагалі спостерігається стовпотворіння вітчизняних фільмів, які різко кинулися в діру, що утворилася між прем'єрою «Скайфол» і майбутнім показом «хмарного атласу». Так, з 1 листопада компанія «Парадиз» запропонує нам подивитися картину Кирила Серебренникова «Зрада». Серебренніков - особа авторитетне, режисер стрічок «Юріїв день» і «Зображуючи жертву». Його новий фільм також пройшов обкатку закордоном, взявши участь у конкурсі Венеціанського кінофестивалю. Естетська драма про крайні станах взаємин чоловіків і жінок знята у похмурій тональності, за участю інтернаціонального акторського складу (головні ролі зіграли німкеня і македонець, а також солістка поп-групи «ВІА Гра» Альбіна Джанабаєва).
Російське кіно також представлено стрічкою Олександра Прошкіна «Спокута», великовагової драмою про життя радянських людей в післявоєнні роки, коли серця і душі, переповнені ненавистю і стражданнями, робили перші кроки до зцілення. Для шанувальників європейського кіно компанії «Російський репортаж» і «Інша кіно» привезли французьку комедію «Про що говорять французькі чоловіки» і португальську мелодраму «Табу».
Паралельно основному прокату в деяких кінотеатрах Росії та України з 1 по 5 листопада пройде фестиваль аніме «Реаніфест», в ході якого будуть показані свіжі і не дуже анімаційні проекти з Японії.
