Що подивитися в Криму? Воронцовський палац
Під час відпустки в Криму можна відвідати Воронцовський палац, який знаходиться в Алупці. Його ще називають Алупкінський палац-музей. Це не просто палац, це цілий комплекс, який складається з декількох будівель - центрального, бібліотечної, столового і гостьового корпусів.
До центрального входу веде «левова» тераса, скульптури якої виконані в Італії.
Палац будували в якості літньої резиденції губернатора Новоросійського краю Михайла Семеновича Воронцова. Він увійшов в історію як один з видатних державних діячів, а також як найлютіший ворог А.С. Пушкіна. Поет так характеризував Воронцова: «Полу-герой, напів-невіглас, до того ж ще напів-негідник!» Тим не менш, внесок Воронцова в історію та розвиток Російської імперії складно недооцінити.
Мати Воронцова померла, коли він був зовсім маленьким, батько вдруге більше не одружився і присвятив життя дітям і держслужбі. Михайло здобув блискучу освіту в Лондоні, повернувся на батьківщину 19-річним юнаком і швидко зробив військову і політичну кар'єру. У 1823 році його призначають генерал-губернатором Новоросії та намісником Бессарабії.
Він оселився в Одесі і активно зайнявся господарською діяльністю. Спеціально для нього в Одесі збудували палац (зберігся до наших днів), де щотижня він приймав гостей. До речі, через кілька років для Воронцова був побудований палац в Тифлісі (нині Тбілісі). Генерал-губернатор ініціював розвиток тютюнництва, виноробства, вівчарства та конярства на півдні України, по Чорному морю почали ходити пароплави. Але Воронцов не забував і про особистий інтерес: він скуповував землі на півдні України, у Криму та Бессарабії. Для облаштування він найняв архітекторів, інженерів, для ведення будівельних робіт з різних регіонів надсилали кріпаків.
Палац був побудований за проектом англійського архітектора Едуарда Блора, який був особистим архітектором англійського короля Георга IV, а потім - королеви Вікторії. Наприклад, він був автором проекту Вестмінтерского абатства, частини Букінгемського палацу. Воронцов хотів побудувати палац, який нагадував би йому Лондон, де він провів своє дитинство. Але архітектор поєднав в одному архітектурному комплексі кілька стилів, в тому числі «Тюдор» і мавританський.
Так, одна частина палацу нагадує вхід в капелу Святого Георгія в Віндзорі, інша - портал мечеті Джамі Масджид в старому Делі, з південного боку стилізована арабський напис: «Немає переможця окрім Аллаха!»
Найцікавіше, що архітектор жодного разу не приїжджав до Криму, але професійно врахував особливості рельєфу місцевості.
Палацом володіли три покоління Воронцових. У 1905 році Е. Воронцова розмістила тут санаторій для солдатів, які брали участь в Японській війні, а в 1914 - військовий госпіталь для інвалідів. У 1921 палац був націоналізований і перетворений на музей. У роки Великої Вітчизняної війни палац перебував у володінні німецького фельдмаршала Манштейна, це врятувало його від повного розграбування і руйнування.
Під час Кримській конференції тут проживала англійська делегація. Англійці відзначали, що тут вони відчували дух «старої доброї Англії». Розповідають легенду, що Черчілль одного разу розглядав лева і вимовив: «Кого-то цей лев мені нагадує ... Знаю, мене», - і попросив Сталіна продати йому скульптуру. На що Сталін відповів: «Народним добром не торгуємо». У цьому палаці 8 лютого 1945 учасники конференції визначилися з країнами-засновниць ООН.
Після війни почалися роботи з відновлення музею, так як фонди були втрачені: частина експонатів була евакуйована і передана в інші музеї, а частина - розграбована. Зараз колекція налічує понад 11 тисяч експонатів, у тому числі 6000 книг.
У палаці часто знімають історичні фільми. Архітектура для цього дуже підходить: одна сторона нагадує середньовічну фортецю, а інша - східний палац. Тут знімали такі фільми, як «Червоні вітрила», «Звичайне диво», «Небесні ластівки», «Пригоди пана Ляпки», «Сафо», новорічний мюзикл «Божевільний день, або Одруження Фігаро».
Воронцовський палац поряд з такими місцями, як Ластівчине гніздо і Нікітський ботанічний сад, є символом Південного берега Криму.