Новинки кіно. Що дивитися у вихідні 30-31 березня? «Кидок кобри 2» та ін.
Ось і перший місяць календарної весни добігає кінця, а зима в Росії щось не поспішає йти. Що, як звичайно, ніяк не позначається на неослабному потоці кіноновинок.
На цьому тижні нам належить оцінити продовження бойового блокбастера «Кидок кобри 2», познайомитися з новою потенційною сагою за твором Стефані Майєр «Гостя», згадати про чувака з культової чорної комедії «Великий Лебовські» і взяти участь у гонитві за Крістіаном Слейтером в кримінальній стрічці « Гармати, телиці і азарт ».
1. «G.I. Joe: Кидок кобри 2 »(GI Joe: Retaliation, 2013)
Перший фільм 2009 року, який ставив не аби хто, а творець «Мумій» Стівен Соммерз, обернувся для студії Paramount одними неприємностями. Мало того, що збори ледве-ледве окупили великоваговий бюджет, так ще й фанати коміксів і видовищних блокбастерів закидали твір Соммерза відомо чим і забезпечили фільму цілих 6 номінацій на принизливу премію «Золота малина». Що, як не дивно, не зарубав франшизу на корені, а лише підігріло бажання творців вдруге зробити все по розуму. Бюджет хлопцям урізали, зате примудрилися втиснути в стрічку Брюса Уїлліса і Дуейна «Скалу» Джонсона, не найдешевших виконавців.
Дива не сталося. Так, в сіквелі були враховані помилки минулого, побоювалися мельтешения в кадрі, додалися харизматичні персонажі, майже зникли сюжетні ляпи, а екшн, гумор і спецефекти зробили ще один крок вгору. Однак перед нами як і раніше тупуватий голлівудський атракціон для підліткової аудиторії, покликаний не так здивувати, скільки забити мізки. Іграшкова корпорація Hasbro, в чиєму веденні також знаходяться екранізації Залізної людини, наполегливо намагається виштовхнути на ринок мертвонароджений проект, в якому немає нічого, чого немає в інших американських коміксах.
Відомо, що прем'єру «Броска кобри 2» перенесли з літа 2012 на весну цього року. Офіційно - через побажань продюсерів, яким хотілося побільше 3D і Татума в кадрі. Неофіційно - через нездатність GI Joe на рівних конкурувати з «Темним лицарем». Місія виконана, тільки от шансів на благополучний результат в прокаті так само мало: Вілліс перестав бути брендом хорошого кіно, а все інше - заслуга комп'ютерних геніїв, які малюють одноразові фільми за дуже хороші бабки.
2. «Гостя» (The Host, 2013)
Не можна на повному серйозі звинувачувати Стефані Майєр в тому, що вона пише погані книги з незграбними діалогами і психологічно недорозвиненими персонажами. Зрештою, кожен заробляє на життя тим, чим вміє. Автор «Сутінків» вже забезпечила собі безбідне життя, але продовжує виносити мозок цільової аудиторії - на черзі новий, «дорослий» роман «Гостя», проданий в Голлівуд з коліс і екранізований по холонучим слідах «сутінкової саги».
Сюжет книги і фільму крутиться навколо бідної дівчини, чиє тіло стало вмістилищем двох душ - власної та інопланетної. На Землі вже давно домінують прибульці, підпорядковуються собі розум гомо сапієнсів. Головна героїня (Сірша Ронан) розривається між самою собою і загарбницької «Душею». За нею полюють космічні агресори, в той час як ті, що вижили люди перетворилися на пустельників, провідних нерівну партизанську війну. Ну і зрозуміло, суть усіх метань - аж ніяк не у виживанні раси, а в прагненні відповісти на головне питання: «А тому я дала?»
Нудно, примітивно, нехитро. Як і в «Сутінках», однозначно похвалити можна роботу оператора і підбір забійних композицій. Актори дограють на ходу, але не вина відмінних актрис Сірша Ронан і Дайан Крюгер в тому, що вони не змогли відмовити собі в бажанні підняти бабла. Страхітливий убогістю сценарій тисне будь зачатки радості від зустрічі з улюбленим жанром навколонауковою фантастики, а випирає з усіх щілин шмарката мелодрама топить проект в рожевих слюнях. Найгірше, що Майер продовжує писати і це, на жаль, ще не кінець.
3. «Гармати, телиці і азарт» (Guns, Girls and Gambling, 2011)
А адже Крістіану Слейтеру не вперше прикидатися Елвісом, досить згадати непоганий кримінальний трилер «3000 миль до Грейсленда». Тільки цього разу його герой Джон Сміт (ім'я, звичайно, не справжнє) буде справлятися зі своїми проблемами наодинці.
Хтось Майкл Уіннік, режисер з вельми сумнівним і гнітюче коротким послужним списком, уявив себе Тарантіно. Він, мабуть, не помітив, що дев'яності давно закінчилися, а мода на кримінальні роуд-муві з чорним гумором - пройшла. Розрахунок Уіннік, в цілому, був вірний, хороші чорні комедії завжди в ціні, а імена Слейтера і Гарі Олдмана додадуть вага будь-якого сценарію. Але є одне «але»: не варто перетворювати свій проект в потішний балаган. Те, що дозволено Гаю Річі, далеко не завжди спрацьовує в руках невмілих копіпастеров.
Я вже не питаю, яким чином в прокатної сітці 2013 виявляється картина дворічної давності. Не в цьому суть, а в тому, що мішанина персонажів і подій повинна управлятися жорсткою рукою постановника. Уіннік ж пустив своє творіння на самоплив, в результаті отримуємо капусник з блек-джек і повіями. Двадцять років тому сей фільм міг розраховувати на теплий прийом, а нині виглядає вдруге і непереконливо.
4. «Ікона сезону» (2013)
Режисерський дебют Сергія Швидкоя. Прізвище відома, «культурна», тому слід було очікувати чогось такого-такого собі. Очікування виправдалися, але з іншого полярністю. «Ікона сезону» - це як би фільм про любов і в той же час ні про що. В основі стрічки - п'єса, а значить, буде багато розмов, діалогів, монологів, закадрових коментарів до життя.
Молоді герої, богема, ведучі, шоумени, офісний планктон, люди без певних переконань міркують про кохання, наче б розписують меню на вечерю або покупки в магазині. Порожнеча, відсутність цілей і сенсу, удавана театральність оповіді і нескінченні слова, за якими поступово втрачається сам предмет обговорення. Байдужим це кіно не залишить, а й думок у голові не додасть, надто вже все скидається на салат олів'є без заправки.
5. «Пустошь» (The Barrens, 2011)
Режисер Даррен Лінн Боусман відомий тим, що взяв участь у створенні знаменитої франшизи «Пила», знявши її середину (з другого по четвертий фільми). Старт непоганий, але в рамках популярного кіносеріалу Боусман відчував себе куди впевненіше, ніж на вільних хлібах. Його апокаліптичний ужастик «11-11-11», приурочений до «фатальний» датою, провалився по всіх статтях. І «Пустошь» чекала та ж доля.
Сімейство їде на рибалку в ліс, де, за переказами, мешкає легендарний «Диявол з Джерсі». Одна справа потруїти байки біля вогнища і зовсім інша, коли казка починає ставати реальністю, та ще з твоєю участю. Папаша потихеньку з'їжджає з глузду, йому ввижається всяке, в чому він схильний звинувачувати надприродні потойбічні сили. Його родині це не обіцяє нічого хорошого, бо цивілізація далеко, а до божевілля і лісових чудовиськ - рукою подати.
Спроба освоїти кінговское «Сяйво» outdoor вийшла не настільки жахливою, як хотілося. Злякаються тільки самі вразливі.
Крім вищевказаних дебютантів в російському прокаті стартує показ чорно-білої іспанської інтерпретації казки про «Білосніжку», де головна героїня - жінка-тореадор. Паралельно цьому ми зможемо побачити і фільм, що отримав спеціальний приз журі на минулому кінофестивалі у Венеції - екзистенціальну драму з Німеччини «Рай: Віра». Ну а дитячої аудиторії може бути цікавий мультфільм виробництва Франції під назвою «Ернест і Селестина: Пригоди мишки і ведмедя», намальований у вельми своєрідною і оригінальній манері.
Мало не забув, в повторний прокат виходить і «Великий Лебовські» братів Коенів. Але тут з пісні слів не викинеш, шикарна чорна комедія і без того глядачам відома і окремого представлення не потребує.
