Новинки кіно. Що дивитися у вихідні 22-23 жовтня? «Ромовий щоденник» та ін.
Як це не дивно, але нинішня Кінотиждень представить увазі глядачів відразу кілька довгоочікуваних проектів. Фільми ці зовсім різної якості і жанру, але вже задовго до випуску в прокат мали потенційну аудиторію.
Йдеться, звісно ж, про нову акторській роботі Джонні Деппа в екранізації роману Хантера С. Томпсона «Ромовий щоденник» і передісторії легендарного фантастичного трилера Джона Карпентера «Щось».
До того ж на цьому тижні на російських екранах стартує показ третього «Паранормального явища», поліцейського бойовика «Небезпечний квартал» та біографічної драми «Людина, яка змінила все» за участю Бреда Пітта. Ну і не будемо забувати про нову роботу талановитого американця Кевіна Сміта «Червоний штат», а також про двох нових російських стрічках. А тепер детальніше:
1. «Ромовий щоденник» (The Rum Diary, 2011)
Режисер з Брюса Робінсона, прямо скажемо, середній. Його остання постановка трапилася аж в 1992 - досить нудний в усіх відношеннях трилер «Дженніфер 8». Набагато приємніше було дивитися на його дебютний хуліганський проект «Уітнейл і Я», що вийшов в 1987. Але це було давно. А сьогодні Робінсон, що знає толк в міцних напоях, спробує здивувати нас черговий екранізацією книги відомого журналіста Хантера С. Томпсона, головну роль в якій виконав Джонні Депп.
50-і роки, Пуерто-Ріко. Веселий край, веселий час. І життя така ж. Особливо для приїжджих. Ті, хто не вважає грошей, отримують тут все без залишку. Ті, кому свята не по кишені, обходяться безкоштовними задоволеннями. І ті, й інші цілком щасливі, тим більше що пригод вистачить на всіх. Головне - вчасно підставити склянку.
Забавне кіно. Це, начебто, і не комедія, а так, стьоб в чистому вигляді. Що для Джонні Деппа, який вже вдруге зв'язується з Томпсоном («Страх і ненависть у Лас-Вегасі»), дуже навіть підходить. Додайте до цього запаморочливу Ембер Херд, чудового Джованні Рібізі, а також Річарда Дженкінса і Аарона Екхарта, і отримаємо відв'язну пригодницьку історію для самого широкого кола глядачів.
2. «Щось» (The Thing, 2011)
Культовий однойменний фантастичний ужастик Джона Карпентера 1982 з Куртом Расселом відомий більшості шанувальників жанру. Що цікаво, сам Карпентер тут не був першим, бо його фільм, в свою чергу, ремейк класичної картини 1951 року. Так що фільм 2011 року теоретично може відсвяткувати шістдесятиріччя даного, в общем-то, нехитрого, сюжету.
Нове «Щось» - це передісторія подій, що розгорнулися на загубленій антарктичній базі в 1982. Ті ж монстри, тільки раніше і жорсткіше. Головний герой - жінка, що, по ідеї, повинно привернути відповідну аудиторію, однак специфіка жанру явно виступає проти. Сучасні спецефекти, більше метушні в кадрі, трохи менше інтриги і саспенсу. Лаяти стрічку Маттіса ван Хейнігена і тим більше порівнювати з оригіналом немає ніякого сенсу. Це два різних розповіді про одне й те ж кошмарі. Упертим фанатам Карпентера, швидше за все, не потрапить, а іншим буде за що зачепитися поглядом.
3. «Небезпечний квартал» (The Son of No One, 2011)
Про корупцію в лавах органів правопорядку зняті сотні стрічок. Єдиний шанс виїхати на цій «втомленою кобилі»: мати під рукою міцну сценарій і кілька шанованих зірок. І навіть це не завжди гарантує успіх, прикладом чого може служити відносно недавній провал кримінального трилера «Право на вбивство» з Де Ніро і Пачіно.
«Небезпечний квартал» відноситься до розряду стрічок з великим, але слабо реалізованим потенціалом. Тобто могло б бути краще, якби не ряд упущень. По-перше, передбачуваний фінал. По-друге, ставка на Аль Пачіно, який, незважаючи на присутність на афіші, зовсім не головний персонаж. По-третє, Чаннінг Татум і Кеті Холмс. Імена, хоч і відомі публіці, але ніяк не оптимальні для жанру. У картини є ряд плюсів і перегляду вона заслуговує, але навряд чи стане чимось більшим, ніж «ще один кримінальний опус про життя простого копа в поганому районі».
4. «Паранормальне явище 3» (Paranormal Activity 3, 2011)
Офіційне продовження перших двох фільмів, головними героїнями яких були дві сестри. Якщо пам'ятаєте, обидві стали жертвами страшних і незрозумілих подій, знятих на любительську камеру. Автори третьої частини відправляються на пару десятків років тому, щоб наочно показати, що Кеті і Крісті самі винні у своїх бідах, бо невинні дитячі пустощі з потойбічним світом не завжди проходять безслідно.
Картина стартує в США одночасно з Росією. Нагадую, що оригінал 2009 викликав фурор на батьківщині, забезпечивши творцям феноменальну прибуток. Друга частина, хоч і не поставила рекордів, теж прокотилася гідно. Якщо авторам вдалося витримати напруження і саспенс, то і у триквела буде своя аудиторія, тим більше що жанр псевдодокументальних ужастиков зараз в моді.
5. «Людина, яка змінила все» (Moneyball, 2011)
Нова робота Беннетта Міллера, який зняв у 2005 дуже пристойну драму «Капоте» (номінант Оскара в категорії «Кращий фільм року»), розповість про найулюбленішу виді спорту американців - бейсболі. У фільму є два безперечних плюси: по-перше, це не просто історія, а історія спортивного успіху, а по-друге, головну роль грає Бред Пітт. Обидва чинники, безсумнівно, будуть мати значення, незважаючи на те, що за межами Америки бейсбол аж ніяк не такий популярний.
6. «Червоний штат» (Red State, 2011)
Кевін Сміт, автор розумних і нестандартних сатиричних стрічок «Клерки», «Догма» і «В гонитві за Емі», раптово вирішив піти второваною стежкою Квентіна Тарантіно. Сміт останнім часом перестав радувати своїх фанатів фірмовим стилем, активно експериментуючи з жанрами. Його «Червоний штат» - це чорнушний стьоб на тему насильства, релігії та прогнилого суспільства. Зрозуміло, такі фільми не збирають касу і не користуються популярністю в Америці, де жарти з релігією в подібному тоні не вітаються.
З точки зору кіномистецтва як такого, «Червоний штат» - проект неоднозначний, хоч і малоприємний. Сміт може дозволити собі такі експерименти. Питання лише в тому, чи потрібні вони його аудиторії.
Закінчивши з американським авангардом дебютантів, пробіжимося очима по продукції інших територій, включаючи новинки російського виробництва. До останніх належить робота Сергія Говорухіна «Земля людей», безпросвітна драма про митарства талановитого письменника в суспільстві, де все життя крутиться навколо грошей. Прізвище знайома, режисер фільму - син відомого кинодеятеля Станіслава Говорухіна. Стиль теж пам'ятний, «соціальна чорнуха» називається.
Ще один нелегкий для сприйняття фільм - дебютна драма В'ячеслава Златопільській «Будинок вітру» з Поліною Кутеповою. Історія про взаємини жінки і невиліковно хворого хлопчика, якого вона краде з лікарні, дізнавшись про смерть свого рідного сина.
Від європейців на цьому тижні всього одна, зате дуже душевна картина: «Те літо пристрасті» Філіпа Гарреля за участю нестаріючої діви Моніки Беллуччі. Кіно нуднувато, сентиментальне, мелодраматичне. І якби не періодично стають очевидними Моніка, то виключно жіноче.
Рідкісний гість на наших екранах - малайзійський мультфільм «Морська бригада». Слабенька графіка, примітивний сюжет, але це єдиний чисто дитячий проект нинішньої кінотижня. Діти, на відміну від нас, дорослих, не так прискіпливі до сценарним вишукувань, тим більше що вибирати особливо не доводиться.
Очевидно, що Джонні Депп і його «Ромовий щоденник» легко впораються з поставленим завданням. Відносну конкуренцію їм може скласти приквел «Щось» і впізнаваний стиль «Паранормального явища 3», як і два інших американських фільму, що привертають глядача в кінозали гучними іменами Пітта і Пачіно.
