Про те, як Гаррі Поттер став лікарем і при чому тут Булгаков?
Не знаю, як вам, а мені було страшенно приємно дізнатися, що знаменитий Гаррі Поттер, тобто Деніел Редкліфф, його зіграв, все життя мріє, виявляється, зіграти в кіно булгаковського персонажа. Ще раз гордість захлеснула за велику спадщину російської літератури, чесно кажучи.
Тому з великим інтересом зустріла я поява нового британського міні-серіалу «Записки юного лікаря», який англійці зняли за мотивами оповідань Михайла Булгакова. І хоча на екранізацію серіал, звичайно, не претендує, та й не тягне, було дуже цікаво дізнатися, як же бачиться російська передреволюційна глибинка з далеких англійських берегів.
Відразу потрібно сказати, що міні-серіал «Записки юного лікаря» був сприйнятий глядачами досить критично. Думаю, багато в чому це пов'язано саме з виконавцем головної ролі Деніел Редкліфф: всі ми розуміємо, наскільки важко акторам, які прославилися з дитинства в одному яскравому амплуа, рушити стереотипи і доводити всім, що ти не «актор однієї ролі». Молодий актор з роллю впорався, зображення булгаковського персонажа вийшло у нього легко і дуже зворушливо. Це й зрозуміло з таким режисером, як Алекс Хардкесл, автором популярного серіалу «ПрігорАд» («Suburgatory»), у якого вже є досвід зображення особливого персонажа, що потрапив у незвичну для себе вороже середовище.
Дивно, але булгаковський сюжет виявився не лише актуальним для сучасних серіалів, але й неоригінальним - юний лікар Володимир Бомгард приїжджає по закінченні університету в богом забуте місце, а саме Мурьевскую лікарню недалеко від Грачевка. Ми все це бачили вже і у випадку Зої Харт з «Hart of Dixie», і в серіалі про команду лікарів «Off the Map» - докторові також у процесі роботи доводиться воювати і з забобонами місцевих пацієнтів, і зі своїми власними слабкостями і сумнівами. Але є принципова різниця: в даному випадку справа відбувається в Росії в революційний 1917.
Через щоденникові записи лікаря автори серіалу, слідом за Булгаковим, намагаються показати погляд Володимира Бомгарда на самого себе через сімнадцять років. І те, що він бачить, приправлено гумором і містикою, морфієм і наркотичним чадом, так що іноді відбувається на екрані (традиційно для британських серіалів) жорстко й неприємно, навіть хочеться відвернутися від екрану. Але не одвертаєшся, бо не в силах вийти з цього загадкового і, здається, такого близького світу, колись показаного Булгаковим.
У Деніела Редкліффа вийшов саме такий юний лікар, якими вони, напевно, і приїжджали в глибинку з гучної Москви з її вітринами і золото-червоним Великим театром. Жовторотий пташеня, якого всі приймають за студента, і він намагається спочатку говорити не поспішаючи, сподіваючись хоч якось додати собі ваги. Але реальне життя захльостує, і залишки впевненості у власному професіоналізмі ось-ось остаточно розіб'ються об скелі дійсності, а кожен робочий день загартовує немов сталь. Ще більше загартовує привид лікаря-попередника Леопольда Леопольдовича, маячить за плечима постійно, адже він «постійно оперував», та такими ще інструментами, призначення більше половини з яких юний лікар навіть собі не представляє.
Коротше кажучи, Володимир у Редкліффа вийшов чарівним, зворушливим, хоча і абсолютно неросійським. І все ж колишній Гаррі Поттер показав себе дуже пластичним актором, готовим занурюватися в суть персонажа і слідувати за ним. У цьому серіалі він гарний настільки, що про його участь у Поттеріані навіть і не згадуєш.
Того ж лікаря, але вже в зрілому віці, грає Джон Хемм з серіалу «Божевільні». Деніелу і Джону вдалося гармонійно вписатися один в одного: за задумом сценаристів серіалу, події показані з точки зору головного героя відразу в двох тимчасових іпостасях. Події кожній серії щедро приправлені чорним англійським гумором, з яким не кожен знайомий, але саме серіал «Записки юного лікаря» - один з кращих способів з ним познайомитися.
Приступаючи до перегляду серіалу, не варто порівнювати серіал з розповідями Булгакова, і сприймати їх слід зовсім окремо один від одного. Та й зрозуміло, що екранізувати булгаковські твори - справа вкрай невдячна. Адже, крім сюжету і яскравих героїв, в них є ще й тонко вивірений, самобутній, кольоровий і неповторний російську мову, і кожна розповідь при перекладі на будь-який інший мова втрачає своє особливу чарівність.
Творці серіалу і не ставили перед собою завдання екранізації - вони зняли блискучий міні-серіал за мотивами оповідань Булгакова, показали нам свій британський погляд не тільки на «Записки», а й на нашу російську передреволюційну дійсність. Цим пояснюється недоречна пасторальний провінційної глибинки на екрані, а юного лікаря зустрічає у лікарні фельдшер і дві акушерки, які своєю поставою і манірністю зроблять честь будь-якому персонажу Агати Крісті або Конан Дойля.
Радує те, що автори міні-серіалу «Записки юного лікаря» зуміли вловити головне якість булгаковського образотворчого таланту - знаходити смішне в сумному і сумне у смішному в найпростіших і банальних життєвих дрібницях. Вони зуміли розгледіти це і показати глядачеві, за що їм величезне спасибі.
