Яка любов і який світ врятує?
Належить Ф.М. Достоєвському фраза «Світ врятує краса», висловлена одним з героїв у романі «Ідіот» (1868), будучи перефразована, надалі стала звучати як «Краса врятує світ» і в цьому виді є загальновідомою.
З часом вона отримала нове звучання і осмислення у формі «Любов врятує світ». Самі ці морально-філософські поняття - багатовимірні і об'ємні, а тому, думається, що в рамках даної невеликої статті вони не потребують додаткових роз'яснень.
Крім того, треба взяти до уваги і та обставина, що, на нашу думку, поняття ці ще й дуже суб'єктивні, для кожного індивідуума наповнені своїм змістом.
Немає необхідності говорити тут про любов в нашому розумінні між чоловіком і жінкою, про любов до своїх близьких, бо тема ця нікого новизною не вражав і не вдарить, а от про любов чужого до чужого поговорити хочеться, оскільки вже надто рідко стали ми про таке кохання говорити, а тим більше - її розуміти ...
Поговорити ж хочеться в рамках окремого художнього твору А. Лиханова «Голгофа» (1982 р). А.А. Ліханов - чудовий російський і радянський письменник, живий класик російської літератури, громадський діяч, президент Міжнародної асоціації дитячих фондів, великий гуманіст.
У зазначеному творі тим піднято чимало, але однією з них, на нашу думку, провідною є тема страждання і спокути. Саме так, а не тема злочину і покарання, як у Ф.М. Достоєвського. Страждання головного героя повісті А. Пряхина народилося, дійсно, фактично з злочину, але зовсім не через злий намір, а з необережності, в результаті наїзду автомобіля, яким він керував, на жінку, після смерті якої залишилося троє малолітніх діток і старенька мати.
Будучи визнаним невинним за законом, він порахував, що трапилося своєї непереборне провиною, хрестом, який повинен був нести все своє життя ...
І він ніс цей хрест, незважаючи на нерозуміння і ворожість до нього з боку осіб постраждалих, ніс з терпінням і покаянням, навіть без надії на прощення дітей, що залишилися без матері. І цим врятувався від мук душевних, а потім і прощений ними був.
Вражаюче вірні і справедливі слова про любов, яка світ врятує, з цього твору. «От кажуть: любов, любов. Звичайно, любов все тримає. Але не та любов чоловіка до жінки і жінки до чоловіка, а любов людини до людини. Це - вища ». Саме цю любов автор вважає вищою і справжньою.
При цьому автор, думається, знайшов і справжній для його часу варіант виживання у світі, який і сформулював таким чином: «Але щоб вижити, треба іншому допомогти, ось яка справа. Чи не собі шматок урвати, а іншому протягнути. Тоді й виживеш. Ось який закон. Дивний начебто, незрозумілий тому, у кого душі немає, але зате хто душу зберіг - тому дуже навіть зрозумілий ».
А може, це не єдиний варіант в наш час, може, є й інші? Напевно, і є. Живуть же і за іншими принципами, з іншого мораллю. Хто знає, яка любов врятує світ, а може, він і в порятунку вже не потребує, бо безліч людей навчилися жити іншими принципами та ідеями, інший мораллю. Можливо, і світу вже того немає, який у порятунку потребував і про який писав А.А. Ліханов, як, втім, і тієї душі ...
