Звідки беруться «білі ворони»?

Хто такі ці «білі ворони»? І чому вони білі? Чому все ворони, як ворони - чорні, а білі, ну, як більмо в оці, так сильно виділяються на загальному воронням тлі?

Ще Бальзак казав: «Там, де все горбатих, стрункість стає потворністю». Так кого ж можна вважати «горбатими»? Нас, звичайних сірих, або тих самих, що не вписуються в наші рамки жізнепоніманія? Звичайно ж, не будемо так категоричні, адже, і ті, й інші, всі ми, маємо право на існування вираження своєї індивідуальної сутності.

Чи не тому все, що не вкладається в рамки загальноприйнятих норм і правил, звичних для певного суспільства, часу, національних підвалин і традицій, випадає зі звичайного сприйняття і стає чимось особливим, по-іншому існуючим. А індивідуумів, так несхожих на інших, називають «білими воронами». Чим же вони так відрізняються від нас, звичайних?

Люди, котрі виділяються із загальної маси людей, володіють часто рідкісними здібностями і навіть талантами, які під їх чуйним керівництвом стають реальним втіленням чогось немислимого, дивує і часом захоплюється оточуючих. Існує кілька видів реакцій на щось незвичайне з боку спостерігачів дивацтв, що вражає всяке нормальне розуміння речей.

Що значить «нормальне»? Це все те, до чого ми звикли? Напевно, це все те, що нас не дивує і не викликає емоцій зі знаком питання.

Як було сказано вище, є серед нас такі, хто, помічаючи щось відмінне у реальному житті, починає дивуватися або навіть захоплюватися цими «особливостями». Але є й інші люди, які, помічаючи дивацтва «білих ворон», не можуть приховати свого роздратування. Така реакція говорить про неприйняття іншого, звичного загальноприйнятого стандартного пристрою всього сущого навколо них.

Але яка реакція не траплялася б на предмет виникнення дивацтв у поведінці, в результатах творчості або ще чого-небудь, «білих ворон» не стає менше. Вони завжди були, є і будуть. Так уже влаштована природа, що в будь-якому суспільстві завжди знаходиться людина, яка здатна здивувати кольором вираження свого мислення, відповідно, і поведінки.

Хто вони, «білі ворони»?

Чи можна назвати «білими воронами» деяких видатних учених, музикантів, художників і поетів? У більшості випадків все-таки можна відповісти позитивно. Так, практично всіх видатних діячів науки і мистецтва природа обдарувала багатими талантами, яскравість яких знаходить своє відображення не тільки в їх унікальних досягнення, а й нерідко в поведінці і способі життя. А це якраз може служити переконливим підтвердженням того, що талановитих людей можна вважати «білими воронами». Адже їх непересічність виходить далеко за рамки ординарних норм.

Згадаймо великих: Леонардо до Вінчі, Нікола Паганіні, Альберт Ейнштейн, Зігмунд Фрейд, Сальвадор Далі ... Які асоціації виникають у пам'яті при читанні цих та багатьох інших імен? Скромна людську свідомість вражають шедеври, створені великими геніями, а також історії з їхнього життя, долетіли до наших часів.

Іноді геніальність межує з безумством і настільки несподівано вражає склалося розуміння речей, що розцінюється як відхилення від норми. Людей, які проявляють неадекватність у поведінці в деяких випадках, психіатри вважають психічно хворими. Але історія показує, що багатьом з великих геніальності їх дивацтва в поведінці і навіть способі життя зовсім не заважали створювати прекрасні творіння розуму і душі. Може бути, божевільні, нічим не з'ясовні вчинки - це і є розплата за геніальність?

Але чи завжди «білі ворони» талановиті?

Люди, відмічені знаком геніальності, володіють даром передавати своє світовідчуття, своє бачення світу якимсь дуже глибоким, тонким способом, недосяжним для оточуючих.

Чи завжди «білі ворони» є «білими»?

В даний час, зокрема, серед молодого покоління, з'являються люди, які прагнуть виділитися з натовпу оточуючих, які для цього вдаються до найбільш незвичайним способам. Не вміючи виражати свою індивідуальність через створення чогось нового, креативного у творчості чи науці, вони виділяються через незвичайне зміну своєї зовнішності. Для цього молоді люди одягаються так, щоб різко відрізнятися від всіх інших. А в деяких випадках вираз їх зовнішнього вигляду протистоїть прийнятим суспільним нормам і це викликає, щонайменше, легке замішання з боку старшого покоління.

Люди, які намагаються виразити свою індивідуальність, несхожість, висловлюють її в міру своїх інтелектуальних і творчих здібностей. Якщо людина просто не знає, як по-іншому показати своє «я», окрім як пофарбувавши волосся в синьо-зелений колір або надівши одяг давно минулих століть, то значить, це його власне рішення, його вибір і його особистий спосіб показати свою відмінну рису від поруч живуть. Це означає, що людина по-іншому висловлювати свою унікальність не може, просто не вміє.

Люди всі різні, і кожен чимось відрізняється від інших, хтось проявляє себе по-особливому в математиці і домагається в житті особливих успіхів. Когось захоплює конструювання, і він з легкістю винаходить немислимо складну техніку. А хтось виділяється із загальної маси сучасників неймовірними здібностями в музиці.

Існує такий жарт, що якщо у людини немає ніяких здібностей, то тоді він просто вигадує собі хобі. Але, напевно, на те це і жарт, бо не буває людей без задатків здібностей. Є люди, які просто не розвинули ці сплячі таланти. Ось і кожна людина висловлює свою індивідуальність, виходячи зі своїх розвинених здібностей.

А якщо людина відрізняється від більшості чистотою і добротою душевною настільки, що починає здаватися цій більшості «білою вороною»? Адже в наш час може статися й таке ...

Хтось із нас здається «білою вороною». Всі ми різні, і тому спільне існування на цій Землі збагачує рід людський самими непередбачуваними ідеями і діяннями. Погано це чи добре? Але це питання вже із зовсім іншої історії.