Ліки і театральний квиток. Що між ними може бути спільного?
Що спільного між життєво необхідними ліками і театральними квитками? Подумавши, на це каверзне питання можна відповісти так: ціна, яка б'є не в брову, а в око.
Середньозабезпеченим москвич живе місцями непогано. На їжу вистачає і на бензин. Дещо на одяг залишається і на телефон мобільний. В японських ресторанах дають суші, на розпродажах - пропонують 50% знижки: живи - не тужи. Але рано чи пізно цього москвича за комір бере дрімала до пори до часу проблема: захворів близька людина, а в аптеках потрібних ліків немає, і бідоласі доводиться крутитися, як вужеві на сковорідці.
Ліки треба шукати по всьому місту, дзвонити в аптеки, моніторити Інтернет, питати у знайомих, але здобутих коробочок на повний курс все одно не вистачає. Тим, кому він потрібен, без необхідного препарату доведеться зле. Адже тільки це засіб здатний переламати почалася хвороба.
Звичайно, вихід з такого становища знайти все ж можна. Є ж люди, які допоможуть вирішити проблему дефіциту ліків, поки МОЗ не відновить реєстрацію препарату. Вони, за їх версією, щоб продати стражденним, привозять дефіцитні ліки з-за кордону. Ціна питання зазвичай дорівнює двом-трьом номіналом аптечної вартості.
Тим же, у кого такої суми немає, рекомендують повірити в диво і налагодити здоровий спосіб життя. Прогулянки на свіжому повітрі, обтирання холодною водою і вегетаріанство дуже корисні і обходяться, до того ж, дуже дешево.
Багаті, кажуть, теж плачуть. Тільки в будь-якому випадку плакати приємніше в лімузині, ніж в трамваї. Тим більше, що в нинішніх умовах у багатьох є безперечна перевага: гроші дають їм право на життя, а багатство її прикрашає. Тут не маються на увазі заміські вілли, дорогі курорти, ресторани і іномарки. Духовні цінності адже поки ще ніхто не відміняв.
В останні роки стали небюджетними традиційні інтелігентські захоплення - театр та концерти. На заході радянської епохи театрали неодноразово заявляли, що квитки в театр і на хороший концерт не повинні бути дешевими - інакше просто не можна. Сьогодні їхні мрії збулися. МХТ ім. Чехова на топові спектаклі продає квитки по п'ять тисяч рублів. Та що там МХТ, мало хто з більш ніж 150 московських театрів оцінює свої прем'єри дешевше двох тисяч.
У театральному світі тепер дивуються, чому зали заповнюються випадковими людьми? Де та публіка минулих часів - прекрасна, інтелігентна, чула? Відповідаємо: ті, хто поки з нами, не ходять більше по театрах. Їм треба збирати грошики на ліки.
Москвич середнього достатку може ще дозволити собі таке середнє задоволення, як сходити на «Аватар» або на «Робін Гуда» з Расселом Кроу. Але ось завзятим театралам він вже навряд чи стане - зі своїми доходами йому не потягнути такої пристрасті. Ринок відсік від нього все, що знаходиться за межами мас-маркету. Штучні речі дістаються, на жаль, тим, хто багатший, якщо у них залишаються сили і час на осмислений дозвілля.
Сумно те, що більшості середньозабезпечених москвичів вже і не треба нічого подібного. Пристрасті, як відомо, формують звички, средньозабезпеченій москвичеві вистачає і «Аватара».
