Кому сказати спасибі за те, що всім нам так зручно?
Сідайте зручніше. Так, ось так. Добре видно монітор? Відмінно! А тепер задумайтесь: що, якби ваш монітор був виготовлений за ламповим технологіям? Як би ви тоді вирішували проблему свого життєвого простору та оплати електроенергії? І це вже не кажучи про кондиціонування приміщення, де такий «моніторчик» стояв би.
За комфорт і зручність сучасного електрообладнання всім нам потрібно дякувати фізиків Вільяма Шоклі, Уолтера Браттейна і Джона Бардіна, які працювали в «Bell Laboratories». У цей день, 30-го червня 1948, шість десятиліть тому, вони оголосили світові про створення першого біполярного транзистора. За свій винахід вони були удостоєні Нобелівської премії з фізики в 1956 році «за дослідження напівпровідників і відкриття транзисторного ефекту». А Джон Бардін незабаром повторно був премійований, але вже за створення теорії надпровідності.
Не будемо заглиблюватися в принцип роботи та технологічні тонкощі виробництва цих напівпровідникових приладів. Скажемо лише в загальних рисах, що вони діляться на два типи: біполярні і польові транзистори.
Перші транзистори були запатентовані ще в 1925 році австро-угорським фізиком Юлієм Едгаром Люліенфельдом. Пізніше їм же був отриманий ще один патент в 1928 році, а вже в 1934-му свій польовий транзистор запатентував і німецький фізик Оскар Хейл. Але всі ці патенти були отримані саме на польові транзистори. Пов'язано це було з тим, що технологічно їх було простіше створити на той момент часу, тому польові транзистори були придумані і запатентовані набагато раніше біполярних.
Біполярні, в силу своїх підсилюючих властивостей, знаходять застосування в безлічі аналогових пристроїв. До них можна віднести звичайні радіоприймачі, всілякі контролери побутового та виробничого призначення, зв'язок, аналогове телебачення.
Польові ж транзистори широко застосовуються в цифровій техніці, де важливо не стільки посилення, скільки швидкодію і економічність. На базі польових транзисторів випускаються всі сучасні мікросхеми пам'яті, процесори для комп'ютерів, телефонів, цифрових фотоапаратів і так далі.
Мені пощастило: я народився через два десятиліття після появи першого транзистора. Як і багато хлопчаків тих років, захоплювався електронікою. Благо, до того часу дефіциту транзисторів не спостерігалося. Але, по правді кажучи, я ще застав таких монстрів, як П4В, наприклад-були й інші, мало чим відрізнялися від ламп за розмірами.
Звичайно, були і мініатюрні прилади, близько п'яти міліметрів у діаметрі. Але й саме невелике пристрій, скажімо, кишеньковий радіоприймач, з такими комплектуючими мало значні розміри. Ходила ще жарт, що будь-яка конструкція може бути визнана кишеньковою. Просто все залежить від розмірів кишені конструктора!
Зараз можна тільки захоплюватися мініатюрними пристроями, так полегшують наше повсякденне життя. Легко сказати, що на парі квадратних сантиметрів площі поміщається ДО ДЕСЯТКА МІЛЬЯРДІВ (!!!) тих самих транзисторів! Але так було не завжди. Перші транзистори, придатні для застосування в цифрових технологіях з'явилися лише до 1960-го року, а остаточно зміцнилися і стали домінувати тільки в середині дев'яностих минулого сторіччя.
Що ж, варто, мабуть, сказати велике людське спасибі панам Шоклі, Браттейн і Бардіну за настільки корисне для всіх нас винахід. За те, що їхня справа не пропало, а продовжує розвиватися далі, рухаючи технічний прогрес і бентежачи уми майбутніх геніїв.