Як з'явився Інтернет?
У 1961 році Леонард Клейнрок опублікував роботу, присвячену пакетної комутації. Пізніше ця технологія стане ключовою ланкою практично всіх мереж. А тоді нею зацікавилися фахівці DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency) - Агентства Перспективних дослідницьких проектів міністерства оборони США. Ідея Клейнрока була підхоплена зацікавленими людьми, і вже в 1965 році Томас Меріл спільно з Лоуренсом Робертсом з'єднали за допомогою телефонної лінії два комп'ютери, які перебували в різних штатах США, довівши, що технологія пакетної комутації дозволяє створити географічно розподілені мережі.
Суть нової технології полягала в розбитті переданої інформації на так звані пакети. Кожному пакету присвоювався адресу одержувача. Маючи ці дані, пакети від різних відправників, послідовно, один за одним могли передаватися по одному каналу зв'язку, досягаючи потрібного адресата. Таким чином, кілька систем змогли працювати одночасно (в розумінні користувача) за допомогою одного каналу зв'язку.
Зацікавленість DARPA пояснювалася можливістю застосування розробленої технології у випадку ядерного вибуху. Розподілена мережа не потребувала в якомусь центральному ланці, без якого вона не змогла б існувати. Навпаки, технологія спочатку використовувала стандартні телефонні лінії і з легкістю і універсальністю могла бути розподілена на великі географічні відстані.
У серпні 1968 року Лоуренс Роберті і DARPA засновують мережа DARPNET.
Одночасно спільно з іншими дослідниками розробляється специфікація нової мережі. До 1969 року до цього проекту приєднується Стенфордський науково-дослідний інститут, a потім Університет Юти і інші вузи.
Охоплені ідеями співробітництва, вчені швидко усвідомили можливості глобальної мережі. Стали організовуватися віртуальні конференції, а в 1972 році в мережі DARPNET з'являються служба електронної пошти і Telnet. Роком пізніше - FTP (File Transfer Protocol)
Завдяки впровадженню e-mail в існуючу мережу, вчені, інженери та військові - тодішні основні користувачі DARPNET - вийшли на новий етап розвитку міжособистісних відносин. За командним рядком операційної системи Unix стало можливим побачити людину. Служба Telnet дозволяла входити в сеанс роботи Unix з віддаленого комп'ютера, a FTP забезпечував легкий обмін файлами.
Завдяки своїй відкритій архітектурі, DARPNET з'єднувала різні платформи та операційні системи. Відсутність будь-яких серйозних технологічних обмежень дозволяло об'єднувати підмережі з різними топологіями в єдині комплекси.
У 1977 році був введений протокол TCP / IP (Transmission Control Protocol / Internet Protocol), який досі служить сполучною ланкою різних систем.
До початку сімдесятих мережу DARPNET стала називатися Інтернетом. Постійно розвиваючись, підключаючи все більше число користувачів, за відомостями дослідницької компанії NUA, Інтернет до 2000 року об'єднав 407,1 мільйона користувачів.
Однак своєму успіху Інтернет зобов'язаний не тільки можливості міжплатформного обміну інформацією, а й розробці "дружній" простому користувачеві технології візуалізації даних.
Роботи з впровадження гіпертекстового формату документів в Інтернет почалися з кінця 70-х років. У 1991 році була розроблена система Gopher, покликана полегшити роботу з командним рядком Unix. Однак загальноприйнятий в даний час єдиний стандарт опису подання документів був затверджений на початку 90-х.
Тім Бернерс-Лі, який виступив з ініціативою створення мови гіпертекстової розмітки, вперше розробив специфікацію мови HTML (HyperText Markup Language) і програму візуалізації (браузер), названу World Wide Web (WWW). З тих пір мову HTML "де-факто" став стандартом для представлення текстової і змішаної інформації в Мережі. Ця мова базується на SGML (Standard Generalized Markup Language) - міжнародному стандарті представлення текстової інформації.
До середини дев'яностих років мережа починає експоненціально зростати. Її користувачами стають люди, далекі від програмування або науки. Фірма Netscape випускає тріумфальний Netscape Navigator, який став на кілька років найпопулярнішим браузером.
Все це змушує багато фірм, до останнього не вірили в перспективність Інтернету, по-іншому поглянути на майбутнє. І в 1996 році лідируючий виробник офісного програмного забезпечення фірма Microsoft оголошує про плани інтеграції свого ПЗ з мережею Інтернет, які з часом стали ще більш всеосяжними і торкнулися не тільки клієнтські програми, а й навіть засоби створення програм.
Потенціал Мережі оцінити непросто. Іноді свідомість відмовляється сприймати те, що дві людини, розділені десятками тисяч кілометрів, можуть посміхатися один одному, розмовляти між собою. Причому двоє - не президент наддержав, а прості студенти.
Те, що ще 10 років тому здавалося фантастичним вимислом, сьогодні вже реальність, доступна простим смертним. Побажаємо успіху тим, хто сьогодні працює в Інтернеті, розвиваючи і підтримуючи його. І як сказав герой одного фільму: «Так вип'ємо ж за кібернетику!»
