Що таке велика котяча любов? Невелика новела
Вона дивилася на зашмарканого вуличного кота з неприхованою любов'ю. Вона і тільки вона бачила десь всередині його справжню ніжність, що притаманна саме йому. Вона не раз чула, як самовдоволені, злі люди кидали в нього камінцями і гнали зі своїх багатоповерхових домоволодінь схожих на замки. Деякі з них випускали на нього собак бійцівських порід, вартість цуценя яких доходила до 50-ти тисяч євро. Але він завжди йшов від монстрів. Як в собачому, так і в людській подобі. Його темну мордочку перетинав по лівій вилиці довгий шрам. Сей відзнаку він отримав в нещадному бою не на життя, а на смерть з іншим сильним бездомним котом, і здобув-таки перемогу.
Кров сочилася з рани, але він відповз в укриття і кілька днів лікував свою мордочку, слизової власну кров з подушечок лап, якими безперервно вмивався. Як називати себе самого він не знав. Але була одна старенька у всьому котеджному селищі, років далеко за сімдесят, що не гнала від його будинку і гукає «Кузею». Старенька сиділа вдома з онуками, хлопцем і дівчиною 5 і 6 років, поки батьки орали в місті в офісах з ранку до ночі, щоб утримувати котедж. Тільки троє людей не гнали і не били Кузю у вотчині багатьох свіжоспечених ділків: старенька, та маленькі дівчинка і хлопчик. Тому не гнали, що старенька була сама по собі доброї і вчила того онуків. Вони підгодовували облізлого, вічно голодного Кузю, за що кіт їх дуже любив.
Одним з котеджів володіла ставна дама. У неї жила Патриція. Пухнаста, ніжна кішечка з грайливим бантиком під шиєю. У неї, як і у господині, був навіть власний перукар. Як і господиня, вона жила в триповерховому котеджі-палаці, покритому оздоблювальним каменем. Будинок оточував високий паркан висотою в 2,5 метра, поверху якого стояли датчики руху і з поверхні якого стирчали гострі піки. Щоб жоден непроханий гість не вліз у двір, чи не поранившись, що не ризикнувши життям. Чимало бездомних котів загинуло на цих піках.
Господиня кішечки служила віце-президентом великого банку, їздила в оточенні купи охоронців на «Лексусі» представницького класу. Патрицієві господиня обожнювала і всюди тягала її з собою. У кішки навіть був особистий виїзний ветеринар. Патриції дозволяли гуляти по двору, так як паркан був настільки неприступний, що і миша не проскочить. Хіба що птах перелетить. Але Кузя знайшов лазівку, і одного разу зустрівшись, бездомний кіт і респектабельна кішечка вже не розлучалися надовго.
Зараз Кузя дивився прямо в улюблені очі і слухав:
- Мур! Мур! Кузенька! Милий! Ну, зрозумій, я ж не можу нічого зробити! - Патриція винувато опустила погляд у землю.
- Мур! Але ми ніколи не прощалися з тобою так надовго! Я тут без тебе збожеволію! Куди тебе везуть від мене?
- Мур! Кузенька! Я чула, що господиня купила тур на Багамські острови. На цілих три тижні. Вона мене дуже любить, ти це знаєш, і бере з собою. Вона так мені і говорила, коли чесала мою шерстку, що хоче відпочити від справ, від якихось там «скажених» грошей, дебетів-кредету. Всього три тижні ми не будемо бачитися. Всього три тижні, милий!
- У мене погане передчуття, Патриція! Не знаю, мені на душі моторошно й боляче. Мур! Чи не їдь, мила!
- Мур! Кузенька! Дорогий! У мене немає вибору. Всього три тижні. 21 день. Мені це господиня шепнула. Вони, люди, всі думають, що ми не розуміємо людську мову. Смішні!
- Мур! Як ви туди доберетеся, до цих Багамських островів?
- Мур! Ми полетимо на величезній залізній птиці. Я вже літала на таких. Мене посадять у клітку, і я полечу.
- У клітку! Мур! Це жорстко!
- Мур! Такі правила! Я знаю, що не можу, як люди, розгулювати всередині залізної птиці. А всього через кілька годин мене випускають, і я вільно гуляю по новому тимчасовому будинку. Люди називають його номером у фешенебельному готелі.
- Мур! Три тижні! Це не лише три тижні. Для мене це вічність без тебе. 21 день ...
- Мур! Тільки три тижні і я знову буду з тобою. Ну, не супся. Може бути, поки мене не буде, ти знайдеш собі когось ще. Подружку нову ...
Патриція єхидно позіхнула, і на її білосніжних вусиках заграло сонечко.
- Мур! Як ти можеш таке говорити ?! Мила!
- Мур! Ну, я пожартувала! Просто ти такий похмурий. Адже всього три тижні ми будемо нарізно.
Кузя опустив голову вниз. Патриція з ніжністю подивилася на шрам, що перетинав його мордочку. Вона підійшла до Кузьо і легенько лизнула загоєний слід бойової сутички ...
- Патриція! Кс-с-с-с! Патриція! - Раптом рознеслося над двором. - Іди до мене, моя дівчинка! Патриція!
Це господиня кликала свою улюблену кішку. Кузя і його подруга потерлися носами, і вона нявкнула:
- Тільки три тижні, милий! Ось тобі мій улюблений кольоровий кульку, щоб ти тут не нудьгував.
Вона підкотила лапкою невеликий гумовий різнокольоровий м'ячик. Патриція любила з ним пограти.
- Тільки 21 день! - Нявкнула вона і попрямувала у бік парадного входу в будинок.
Патриція і її господиня завтра відлітали на Багамські острови.
Минуло двадцять два дні. Кузя копався в недоїдках в сміттєвому контейнері, що стояв поруч з котеджним селищем. А в цей час літак рейсу «Багами - Москва» палаючої птахом з шаленою швидкістю падав у морську безодню. У хвостовій частині лайнера стався вибух з невстановлених причин. Господиня Патриції була вже мертва, і з неприродно згорнутої шиєю повисла на ремені безпеки. Останнє, що почула Патриція у своїй клітці - страшний гул падаючої махини. Останнє, що вона згадала перед кінцем своєї комфортного життя - це довгий бойовий шрам на коханій мордочці помийного кота Кузі.
А той тим часом під Москвою відчув якийсь приголомшуючий удар. «Тільки 21 день розлуки!» - І Кузя метнувся на ділянку з будинком-палацом, де жила ще 21 день тому його кохана. Прошмигнувши в до болю знайому лазівку під парканом, він опинився на території, і через хвилину стояв уже, обнюхуючи різнокольоровий гумову кульку, залишений йому на зберігання на 21 день розлуки. Кузьо раптом здалося, що гума має дивний запах. Скорботний. Могильний. Він сів поруч і став терпляче чекати повернення свого кохання з далеких країв під мелодійною назвою - Багами.
(Михайло Берсенєв, Москва, 21 січня 2011р.)
