» » Антикілер: хто він?

Антикілер: хто він?

Фото - Антикілер: хто він?

Не було такого періоду в історії, коли б люди не вбивали один одного. Нескінченні війни погубили куди більше число людей, ніж всі природні катаклізми разом узяті. На жаль, війна завжди була вбудована в людську цивілізацію.

Та й у мирний час немає порятунку від агресії собі подібних. У сьогоднішній дійсності до групи ризику можна віднести політиків, бізнесменів, зірок шоу-бізнесу, журналістів і всіх тих, хто володіє солідним капіталом. Якщо мова йде про замовне вбивство, можна не сумніватися, що жертвою виявився представник однієї з перерахованих вище категорій.

Замовне вбивство (ЗУ) складно організувати: потенційному замовнику потрібно знайти посередника або самого кілера (а в газетах і на ліхтарних стовпах оголошення від них не зустрічаються), треба мати достатні фінансові кошти, щоб оплатити ЗУ, та й чисто емоційно це непросте рішення для будь-якого людини.

За даними МВС РФ в середньому в Росії ЗУ коштувало (до 2006 року) від 6 до 9 тисяч доларів США- якщо були охоронці, то ціна зростала до 15 тисяч доларів. У 63% ЗУ використовувався посередник, близько 70% замовників - чоловіки.

Приблизно 60% ЗУ були здійснені за місцем проживання жертв- для здійснення ЗУ в 70% випадків застосовувалися пістолети і револьвери, інше вогнепальну зброю - в 20% випадків, вибухові пристрої - в 5%, холодну зброю - також в 5% випадків.

Втім, відомі екзотичні види ліквідацій, коли використовувалися отруйні речовини або радіоактивні ізотопи. У цьому зв'язку варто згадати вбивство 1 серпня 1995 в Москві голови правління «Россбізнесбанка» Івана Кивелиди. На трубку його телефонного апарату було нанесено токсичну речовину на основі фосфору. Можна також згадати загадкову смерть журналіста Юрія Щекочихіна і вбивство колишнього співробітника ФСБ Росії Олександра Литвиненка, якому дали попити чай з полонієм-210.

Охоронні заходи являють собою своєрідні шахи. Своєрідні, бо фігуру противника (якого-небудь умовного коня або слона) видно лише, коли вона завдає удар. Часто це відбувається раптово і в непередбаченому місці «шахівниці». Не програти в такі шахи вдасться, коли баланс сил на вашу користь з великим запасом: значне силову перевагу і високий рівень захисту. Але ж неможливо постійно водити за собою взвод автоматників або їздити по місту на танку. Значить, доводиться покладатися на аналітичні здібності Антикілера.

Завдання Антикілера - не допустити замовного вбивства якими законними засобами. Дуже часто він навмисне виступає в ролі каталізатора вже наявної конфліктної ситуації-потім стежить за зухвалим побоювання учасником конфлікту і таким чином виявляє замовника. Або переконується, що даний учасник конфлікту не готує ЗУ.

Іноді антикілер працює під легендою посередника або професійного ліквідатора та просто провокує учасника конфлікту, пропонуючи йому свої послуги. З моральної точки зору провокація - не кращий метод, але в даному випадку вона виправдана, оскільки дозволяє врятувати життя людини.

Виявивши потенційного замовника і маючи відповідні докази (аудіо- та відеозаписи ведення переговорів, отримання авансу за ЗУ, а в деяких випадках і зброї) антикілер звертається до правоохоронних органи- ті в свою чергу порушують кримінальну справу і затримують замовника замаху.

Звичайно, не завжди така схема спрацьовує. Потенційний замовник може не піддатися на провокацію Антикілера, якщо він вже найняв іншої людини або якщо антикілер викликав у нього підозру. Та й в міліції можуть порахувати зібрані докази недостатніми для порушення справи. Все може бути, але іншого способу запобігти ЗУ на стадії підготовки поки ніхто не винайшов.

Найпершими Антикілер були співробітники державних спецслужб, в першу чергу ФСБ. У 90-ті роки «штатних» Антикілер стало явно не вистачати, і тоді поза правоохоронних органів з'явилися люди, які за винагороду стали займатися запобіганням ЗУ. По суті, антикілер - такий же найманець, як і ліквідатор. Втім, це благородне найманство.

Зрозуміло, послуги Антикілера коштують недешево. Однак за замовленням вбивають далеко не жебраків, і якщо у людей вистачило розуму заробити стан, то чому б не подумати про власну безпеку ?!

]