Як оформити запрошення для іноземця? Тонкощі для «чайників»

Так сталося, що мій друг з далекого зарубіжжя вирішив відвідати з візитом нашу неосяжну Батьківщину і поклав на мене місію оформити для нього гостьове запрошення. Я з ентузіазмом погодилася, не знаючи, що мене чекає.

Як людина, що має п'ятиденний робочий тиждень і не дуже лояльне начальство, я вирішила виділити для цих цілей пару субот. Всього-то й потрібно, що дізнатися про перелік документів та зібрати їх. В Інтернеті суцільно переліки для оформлення ділових запрошень, а от для приватних я нічого не знайшла (або погано шукала?). Довелося йти і дізнаватися «на місці».

Отже, в першу суботу я дісталася до місцевого ОВІРу. Без черги, ігноруючи обурених громадян, я заглянула в кабінет і запитала, де можна дізнатися про перелік документів для оформлення запрошення, на що мене відіслали на інший поверх, де на стенді був вивішений список:

1. Ксерокопія паспорта заявника.

2. Довідка про доходи заявника АБО довідка про енної суми на банківському рахунку (ощадкнижка теж підійде).

3. Облікова картка заявника.

4. Облікова картка запрошуваного особи.

5. Заява особи, яка запрошує на оформлення запрошення.

6. Заява-гарантія запрошує.

7. Ксерокопія паспорта запрошуваного особи.

8. Квитанція про оплату держмита.

При цьому не було зразків заповнення заяв та облікових карток. Знову я вирушила в заповітний кабінет, ігноруючи стоять у черзі обурених сучасною молоддю літніх бабусь, щоб взяти необхідні бланки. Співробітники ОВІРу відповіли мені, що бланки можна придбати в будь-якому прилеглому газетному кіоску. Обійшовши всі кіоски в окрузі і не знайшовши бажаного, я прорвалася-таки крізь розлючений натовп стояли в черзі.

Не буду говорити, що мені довелося вислухати на свою адресу, з міркувань цензури. Працівники ОВІРу явно зраділи моєму третьому візиту і за участю запитали, чи вдалося знайти пакет документів. Тут я, звичайно, почала благати про сприяння, і по доброті душевній вони підказали мені адресу одного офісу, де мені зможуть допомогти. Я вже була готова на все і заплатила в тому офісі енну суму грошей за заповнення заяв та облікових карток (просто так бланки не видавались). Майте на увазі, що для заповнення заяви вам знадобиться інформація про місце роботи запрошуваного особи і паспортні дані. Потім я вистояла чергу в банку, щоб сплатити держмито, і другу чергу, щоб відкрити свій рахунок. Такою була перша субота.

Друга субота пройшла не надто продуктивно: я провела її в конторі перекладів, щоб перевести паспорт мого друга, а також у нотаріуса, щоб завірити переклад (природно, послуги платні). Виною всьому всюдисущі черги. До того ж ОВІР працює по суботах тільки до обіду. Нарешті, настала третя субота - в місцевому відділенні плановий вихідний, четверта субота випала на травневі свята.

Довгоочікувана п'ята субота ... Окрилена передчуттям неминучого успіху і отяжеленіе пакетом документів я приїхала в ОВІР задовго до початку прийому і, як порядна людина, зайняла чергу. Всього через пару годин з переможною усмішкою на обличчі я розташувалася навпроти привабливого полковника. До мого розчарування, він виявив масу недоліків у моїх документах.

Заява на оформлення запрошення має бути завірене за місцем моєї роботи (і де тут таємниця особистого життя?) - У заяві-гарантії не потрібно було ставити дату- на банківському рахунку надто мало грошей (хоча я поклала на рахунок суму, в два рази більшу тієї , що була потрібна в інструкції, але так як мій друг з країни з підвищеним ризиком міграції, то й грошей на рахунку повинно бути ще в два рази більше). Незважаючи на обіцянку поповнити свій банківський рахунок необхідною сумою, мене все ж попросили надати довідку про доходи з роботи (ну, чому я повинна оголошувати всім на роботі, хто, коли і навіщо до мене їде?). Але нічого не поробиш.

У шосту суботу я була вже більш ніж впевнена в собі. Знову відстоявши чергу і подавши документи, я почула свій вердикт. Печатку підприємства повинна стояти якраз під згадкою про останніх місцях моєї трудової діяльності, та й розпис мого начальника повинна супроводжуватися повною розшифровкою його посади, назви організації та ПІБ.

У сьому суботу ОВІР був на вихідному. У восьму мене знову чекав неприємний сюрприз: виявляється, розписуватися в заявах можна тільки в присутності співробітника ОВІРу, щоб він переконався, що підпис дійсно моя. Але чи то мій полковник був у доброму настрої в той день, чи то моя посмішка вбила його наповал, але він прийняв всі мої документи.

Отже, мені знадобилося всього лише сім тижнів. Тепер справа за малим - почекати 30 робочих днів, поки запрошення не буде готове, ну і переслати його моєму другові поштою. А там уже нехай сам турбується, як отримати візу в російському посольстві.