Що відбувається в Росії з міграцією?

Російський економіст, член правління московського Інституту сучасного розвитку Євген Гонтмахер розповів про міграційні процеси, програмою по поверненню співвітчизників, ксенофобії та «витоку умів».

Євген Шлёмовіч, розкажіть, будь ласка, які основні міграційні процеси відбуваються зараз в Росії?

В даний час є три міграційних потоку: перший - це тимчасова трудова міграція - коли люди приїжджають попрацювати і виїхати. Другий: люди приїхали в Росію, попрацювали тут і хочуть залишитися на постійне місце проживання та отримати російське громадянство. Третій - це програма з повернення співвітчизників, причому найбільш вузька з усіх трьох потоків.

Що являє собою програма з повернення співвітчизників?

Проект був розроблений кілька років тому з патріотичними цілями. Спочатку його суть була в наступному: ті люди, які колись виїхали з Росії або нащадки тих, хто поїхав звідти, але при цьому відчувають свій зв'язок з Росією, мали право повернутися на батьківщину - незалежно від їхнього віку, місця проживання, сімейного стану , працездатності та інших факторів. Але, на жаль, цей проект в підсумку «вилився» у досить-таки вузьку програму. Передбачалося, що в рамках цієї програми в Росію будуть переїжджати сотні тисяч людей. Але фактично запрошувалися люди тільки працездатного віку. При цьому відсікали людей далеких від російського етносу: тобто якщо ви українець, то вам треба було їхати на Україну - в свою суверенну державу, а не до Росії. І це, по-моєму, помилка, тому що в принципі нам би було добре за цією програмою приймати тих, хто був пов'язаний з Радянським Союзом, будь вони з Кавказу або Середньої Азії.

Подібні програми з повернення співвітчизників існують приміром, у Німеччині, Ізраїлі, Греції та ряді інших країн. А у нас за підсумками цієї програми в Росію за пару років приїхало всього кілька тисяч співвітчизників - що зовсім не той міграційний потік, на який розраховували. Це один з показників низької якості нашої міграційної політики. Сплутали мета і реальну практику - ну тоді б і не бралися зовсім.

Яка у нас ситуація з іншими двома потоками?

Якщо говорити про тимчасової трудової міграції і про тимчасової трудової міграції, що переходить в ПМЖ, то ці два напрями дуже масивні за своїм обсягом, що, до речі, нас сильно виручає. Для мене, та й для всіх розумних неполітизованих фахівців, очевидно, що без тимчасових трудових мігрантів російський ринок праці не обійдеться - навіть в умовах кризи. Тому що є робочі місця, на які російські громадяни не претендують, а ці люди претендувати можуть - і слава Богу.

Тут є проблема: немає статистики, і про те, скільки трудових мігрантів на території Росії знаходиться, сказати практично неможливо. У нас адже з країнами СНД (крім Туркменії) безвізовий режим. Легалізованих мігрантів, які отримали дозвіл на роботу в нашій країні, в Росії десь півтора мільйона осіб. Але тих, хто знаходиться тут нелегально: наприклад, будує дачі, ремонтує квартири - таких людей більше рази в три, якщо не в чотири - точних даних по їх числа немає.

Що робиться для того, щоб спростити для затребуваних фахівців з-за кордону отримання дозволу на роботу?

Зараз в Держдумі розглядається законопроект щодо лібералізації отримання тимчасовими трудовими мігрантами дозволу на роботу. Причому проект закону буде призначений саме для висококваліфікованих кадрів, що дуже важливо, так як їх нам не вистачає. Росія в основному приваблює малокваліфірованние кадри - так звану «дешеву робочу силу», яка нам все одно потрібна. Одних тільки наших громадян не вистачить для роботи, наприклад, на будівництві або у сфері житлово-комунального господарства.

Москвичів взагалі не беруть на роботу двірниками - як показали експерименти, які проводили кореспонденти деяких ЗМІ.

Я можу пояснити чому: москвичі погано працюють. За такі гроші, які платять двірникам, москвич навіть якщо і буде працювати, то буде помсти вулицю так, що ви цього не побачите. Ще й при цьому лаятися буде з керівником житлово-комунальної контори, часто і зловживати алкоголем. А таджик або узбек за ці ж гроші мете вулиці доброякісно і добре, і не напивається - так як знає, що тоді вилетить з роботи в два рахунки. Ось у чому вся різниця.

Чого не вистачає для поліпшення умов роботи мігрантів у Росії?

Нам не вистачає, в першу чергу, міждержавних проектів - домовленостей з країнами виходу - звідки до нас їдуть тимчасові трудові мігранти. Не завадило б створення російсько-таджицької (російсько-узбецької і т.п.) структур - наприклад, бірж праці, де люди ще до виїзду в Росію можуть знайти собі відповідне місце роботи і оформити всі потрібні їм дозволи.

Якщо говорити про внутрішню міграцію, то з яких регіонів Росії найчастіше переїздять до Москви або Санкт-Петербург?

У нас є проблема «оголення» східних районів - Сибір і Далекий Схід, звідки люди ще в радянські часи почали виїжджати і продовжують дотепер. Наприклад, на Сахаліні за останні 20 років населення зменшилося на третину. Виїжджають, бо там низька зарплата, дуже вузький ринок праці, територіальна віддаленість - спробуйте купити квиток з Південно-Сахалінська до Москви і назад: він коштує 20 тисяч рублів. Крім Москви і Пітера ще переїжджають на південь (зокрема, в Краснодарський і Ставропольський краї, Ростовській і Волгоградській області) там можна купити шматок землі, та й клімат трохи краще.

А з яких регіонів навпаки люди виїжджати не прагнуть?

В основному, зі згаданих вище південних районів Росії, а також з Північно-Кавказького округу (Чечня, Інгушетія, Дагестан та інші національні республіки) - вони звідти можуть тимчасово виїжджати працювати, але сім'ї зазвичай там продовжують жити.

На якому рівні взагалі зараз знаходиться внутрішня міграція?

Наше населення маломобільних. Якщо не вважати вимушеної міграції зі сходу на південь і захід країни, то людям складно переїхати, припустимо, з Нижнього Новгорода до Самари. Наприклад, для цього їм не вистачає інформації - не знаєш, куди твої діти будуть ходити до школи, які там магазини, які поліклініки тощо.

Але в таких випадках може допомогти Інтернет?

Не в усьому і не завжди. Я б не перебільшував його значення. Тим більше що там можуть писати одне, а в реальності може бути зовсім інша інформація. Для тих, хто збирається переїжджати, повинна бути, принаймні, система інформаційних гарантій, що надається державними органами.

Як ви оцінюєте зменшення столичної квоти на залучення гастарбайтерів?

Те, що квоту зменшили, це, з одного боку, нормально, тому що в умовах кризи скоротилася значна частина робочих місць, які займали гастарбайтери. Але тут важливо не промахнутися: квоту скоротили мало не в два рази, це досить різке скорочення. А якщо почнеться економічне пожвавлення (ознаки якого вже є), то в місті відкриється велика кількість робочих місць, які можуть займати тільки мігранти. А через те, що квота буде швидко вичерпана, гастарбайтерів на роботу вже не взяти.

Що буде з міграцією в Росії далі - який ваш прогноз?

Думаю, що в найближчі роки міграційні потоки в Росію і з Росії, а також всередині Росії будуть формуватися виходячи із змін в нашій економічній політиці. Якщо ми зможемо все-таки звільнити підприємницьку ініціативу від державного та адміністративного тиску, оздоровити інвестиційний клімат, то країні знадобиться велике число робочих рук - і кваліфікованих, і малокваліфікованих. Ось тоді буде потрібно застосовувати на практиці сучасні механізми регулювання міграційних потоків, про деякі з яких я згадав вище.