Закон про цензуру в Інтернеті. У чому плюси, а в чому мінуси?
Закон про цензуру в Інтернеті - це не один, а сукупність законів, що встановлюють підстави та умови закриття певних сайтів в мережі Інтернет. Основний в цьому пакеті ФЗ «Про внесення змін до Федерального закону« Про захист дітей від інформації, що завдає шкоди їх здоров'ю та розвитку »і окремі законодавчі акти Російської Федерації» викликав запеклі суперечки в інтернет-співтоваристві.
З одного боку, закон позитивно спрямований на огорожу дітей від травмуючої психіку продукції, з іншого боку, методи реалізації у інтернет-спільноти викликають протест.
Розглянемо поправки до ФЗ від 29 грудня 2010 року № 436-ФЗ «Про захист дітей від інформації, що завдає шкоди їх здоров'ю та розвитку».
Ч. 1 ст. 14 закону тепер закріплено, що доступ до інформації, поширюваної за допомогою мережі «Інтернет», надається провайдерами за умови застосування адміністративних і організаційних заходів, технічних, програмно-апаратних засобів захисту дітей від негативної інформації.
Тобто будь-який договір на надання доступу в Інтернет, укладений не в письмовій формі, автоматично передбачає можливість обмеження доступу в Інтернет.
Що стосується застосовуваних заходів обмеження, то з технічними та програмно-апаратними засобами більш-менш зрозуміло, але що мається на увазі під адміністративними й організаційними заходами, зрозуміло насилу.
Далі, згідно ч. 2 ст. 14 закону, сайт в інформаційно-телекомунікаційній мережі «Інтернет», не зареєстрований як ЗМІ, повинен містити знак інформаційної продукції і (або) текстове попередження про обмеження її поширення серед дітей. Це означає, що якщо на сайті зі ста тисяч сторінок є один матеріал обмеженого користування, то сайт повинен бути позначений спеціальним знаком.
Залишається відкритим питання, чи повинен позначатися кожен матеріал або сайт в цілому.
Експертиза інформаційної продукції проводиться експертами, акредитованими уповноваженим органом. Ці експерти і визначатимуть, чи містить сайт заборонені інформаційні матеріали чи ні. Від цього багато в чому залежатиме доля спірного сайту.
Штраф за незастосування провайдерами заходів щодо захисту дітей буде згідно ст.6.17 КоАП РФ становити аж до п'ятдесяти тисяч рублів.
Механізм закриття сайтів міститься в даному ФЗ від 27 липня 2006 № 149-ФЗ «Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації».
Згідно ч. 1 ст. 15.1 даного закону з метою обмеження доступу до сайтів в мережі Інтернет, на яких є заборонена інформація, створюється реєстр таких сайтів.
Внесення до Реєстру здійснюватиметься переважно в позасудовому порядку, а в деяких випадках за рішенням суду. Власники сайтів не позбавлені права судового оскарження, і на це дається три місяці з дня прийняття рішення.
Механізм закриття сайту працює так:
Хостинг-провайдер зобов'язаний протягом доби з моменту включення сайту до Реєстру проінформувати про це обслуговується їм власника сайту про необхідність видалення інтернет-сторінки із забороненою інформацією.
Власник сайту протягом доби з моменту отримання від хостинг-провайдера повідомлення зобов'язаний видалити дану сторінку.
У разі відмови або бездіяльності власника сайту в мережі Інтернет хостинг-провайдер зобов'язаний обмежити доступ до такого сайту в мережі Інтернет.
У разі невжиття заходів хостинг-провайдером і власником сайту в мережі Інтернет, мережеву адресу сайту включається до Реєстру.
Провайдери Росії зобов'язані протягом доби з моменту включення мережевої адреси сайту в мережі Інтернет до Реєстру обмежити доступ до забороненої інформації.
Плюси закону - Це огорожу дітей від порнографії, насильства, наркотиків.
Тепер про мінуси закону. Закон ніяк не вирішує проблему надмірної і агресивної реклами, в тому числі реклами, орієнтованої на дітей, яка сильно впливає на психіку дитини.
Закон дозволяє зловмисникам (конкуренти та ін.) Дуже легко приводити до блокування будь-які сайти, які наповнюються користувачами і не мають премодерації, або ті, де премодерация та модерація слабка.
У цей розряд підпадають всі соціальні мережі - (ВКонтакте, Однокласники, Livejournal, Facebook), Новинні сайти, в яких контент формують самі користувачі (News2.ru, smi2.ru, newsland.ru), інші сайти, де користувач має права на розміщення матеріалу, зокрема Wikipedia.org.
Будь-яка особа може розмістити на даних сайтах заборонені інформаційні матеріали в будь-якій кількості, а після цього написати скаргу в уповноважений державний орган, який вже заблокує сайт.
На зняття матеріалу відводиться одну добу - це строк, у який адміни більшості сайтів, ймовірно, навіть не встигнуть прочитати пошту, так як не всі кожен день в неї заходять, а якщо мова йде про сотні чи тисячі сторінок, то термін нереальний.
Ще однією проблемою може стати призупинення хостерами «поганих» акаунтів, так як мати проблеми з владою подібного роду хостери навряд чи захочуть. Їм буде простіше повністю закрити акаунт, ніж з'ясовувати і перевіряти, які конкретно сторінки підлягають видаленню.
Тобто - заради умовної благої мети постраждають і невинні. Конституційність таких дій ще належить з'ясувати ...
