Чому російські жінки побоюються іноземних чоловіків? Паморозь холодної війни

Російські туристи, більшість з яких - жінки, тепер частенько знайомляться з громадянами різних держав. Не будемо комизитися - російські жінки це - наша марка, це - наш бренд, це - наше все! Російські мужики фізіономією і манерами не шпарко претендують на звання торгової марки країни, так сказати. Але то - тема інша. У даній статті йдеться про ставлення наших жінок до іноземних підданим, і якоїсь боязні, що є у наших же жінок, по відношенню до іноземців. Звучить безглуздо, адже сайти міжнародних знайомств забиті анкетами російських жінок «під зав'язку», але, рушити анкету в Інет - лише перший крок, а от далі ...

Англієць на ім'я Ларрі - психолог за професією - за розпиванням за кордоном пляшки віскі в барі втомив мене одним і тим же питанням: «Чому російські жінки так цураються - побоюються іноземців?». Чоловік не раз, за його словами, намагався в барі або на пляжі познайомитися з російською жінкою і, коли говорив, що він - з Англії, і хоче знюхатися, грубо кажучи, з російською жінкою, то, чомусь, російські жінки ж відганяли його як настирливу муху! Вони самі від нього теж мало не тікати починали.

Я, сьорбнувши віскі, поцікавився, може бути, Ларрі «весь час намагався познайомитися з членами жіночої збірної Росії з бігу на короткі дистанції?» Зізнаюся, мій англійська співрозмовник цілком серйозно зауважив, що автор маленько дотепний, і тут же негайно знову «докопався» до мене все з тим же питанням: «чому російські жінки боятися іноземців?» Я резонно відповів, що російські жінки бояться не тільки іноземних чоловіків, але пущі того - російських. Коли ті грунтовно «заклали за комір», наприклад. Тому я дав Ларрі рада не дихати перегаром від віскі на російську жінку, з якою він мріє познайомитися. Я додав, що досить того перегару, яким ми - росіяни чоловіки - дихаємо періодично на рідних російських коханих.

Але Ларрі заявив, що він кілька разів намагався тверезим познайомитися з «красунями-матрьошками», як він величає наших панянок, а вони не йшли на контакт! А адже Ларрі з навичок - інженер людських душ. Зовсім вже нахабством стала його прохання, щоб я познайомив його з російською жінкою! А то - він у розпачі. Я негайно запропонував махнути віскі, тому як бути свахою на тверезу голову не здатний. Махнули. Далі домовилися, що завтра Ларрі підійде до вподобаної російській жінці, спробує знову познайомитися і, якщо його заново «пошлють протирати матрьошок», або від нього дадуть драла, то тоді вже і будемо кумекати, що робити далі. Я порадив пожувати Ларрі з ранку побільше кавових зерен, щоб відбити запах перегару, і зробитися імпозантним англійським джентльменом, а не бродячий п'яною хрюшею, у якої віскі з п'ятачка капає. Англієць навіть перестав пити в той вечір.

Так вийшло, що в ту ніч я майже взагалі не спав, а психотерапевт з Англії навпаки виспався і на пляжі на наступний день виявився вельми свіжим. Від нього пахло за кілометр кавовими зернами, мене ж нудило, і як раз я був більше схожий на свинку з вузькими очима. У міру купання в доброчинних водах далекого моря оченята мої розширилися, і тіло придбало загублену давеча гнучкість. А Ларрі тут як тут: у нас домовленість був вчора, що я посприяє його прагненню познайомитися з російською жінкою. Всі пам'ятає, зараза! Проблема в тому, що наші жінки нечасто володіють англійською, а російські мужики і того рідше! Ми ж більше матірною, народним. Я пообіцяв Ларрі, що якщо буде потрібно перевести фрази з однієї мови на іншу - я йому підсоблю.

Слід визнати, що, незважаючи на зусилля з поліпшення свого іміджу в очах російських жінок закадрити ні з одну з них нашому другові з берегів Темзи не вдалося. Я як міг рекомендував йому ту чи іншу особу, навіть якісь переклади здійснював, але всі наші дами ставилися до англійця з якимсь підозрою. А так як я йому сприяв у встановленні контактів, то незабаром і я сам потрапив під недовіру. Ларрі щиро не міг зрозуміти, чому його цураються російські особини слабкої статі. Я теж перебував у невіданні від даної загадки. Пару раз я делікатно запитував, чому панянки так негативно сприймають англійця, але чіткої відповіді не отримав. Жінки, як їм це властиво, наганяли туману у відповідях. Це подвійно дивно, так як, нагадаю, сайти міжнародних знайомств рясніють анкетами наших співвітчизниць, які бажають знайти судженого поза Росією.

Увечері ми знову зустрілися з Ларрі в барі, і він знову просив дати йому відповідь, що з Англією не так, що російські пані не бажають мати з ним - англійцем - справа. Я згадав, що Англія ще якихось пару десятиліть тому вважалося у ворогах СРСР. І тоді я висловив Ларрі глибокодумне припущення, що причина антипатії російських жінок до західних чоловікам лежить в генетичній площині! Наш прекрасна стать десь у глибинах душі підозрює, що той же Ларрі - агент секретної служби Її Величності Королеви Великобританії! Можливо, оре на англійську розвідку. А в СРСР нас вчили, що будь-який контакт з іноземним підданим ставить на жінці клеймо неблагонадійності в очах держави. Адже в ліжку людина розслабляється, і з нього легко витягти різні секрети. Я підкреслив, що агенти КДБ жіночої статі за часів СРСР були чудові і численні!

Тут Ларрі перелякався і став лепетати, що йому, мовляв, невтямки, як на настільки чудовому курорті можуть виявитися агенти жіночої статі! Щось співав про те, що холодна війна давно закінчилася, що російські футболісти - Павлюченко, Аршавін, Жирков, Білялетдінов - грають в англійських клубах Прем'єр-ліги, а ірландець Айден Макгіді щосили ганяє м'яч у російському чемпіонаті і інш. Я резонно зауважив, що достеменно невідомо, агентами яких спецслужб можуть бути самі різні спортсмени. А що, відмінне прикриття для агента: м'ячики тут штовхають я! І ніхто нічого не запідозрить! Так що, «отмаза» про футбол не прокатує ...

А ще я сказав, що агентша так і люблять шастати по курортам, тому як там і відпочивають іноземні громадяни. Ларрі став виправдовуватися, що він - всього лише психотерапевт, і допомагає пацієнтові краще пізнати себе, простої людини. Після чого я сказав, що спецслужбам якраз дуже цікаві настрою ПРОСТИХ громадян іншої держави. Я припустив, що наші жінки не йдуть з Ларрі на контакт, тому що поки про нього, можливо, зібрано ще мало оперативної інформації. Після цього ми випили віскі і, нарешті, Ларрі відстав від мене з питанням, чому російські жінки так насторожено ставляться до іноземців. Та й наших співвітчизниць він більше не турбував, а став чинно гуляти з сімейною парою років під п'ятдесят теж з Англії.

Для мене ж, скажу не криючись, питання Ларрі виявився цікавим. Досі не можу зрозуміти, чому існує настільки насторожене ставлення у російських жінок до іноземця. Не інакше, як генетика, політична складова, подуву часів холодної війни відіграють тут вирішальну роль. Втім, сподіваюся, шановні читачки проллють світло на дану загадку.