Типові помилки БАТЬКІВ ЩОДО ЕМОЦІЙ СВОЇХ ДІТЕЙ

Коли наша дитина відчуває сильні емоції, ми часто розгублені і не зовсім розуміємо що робити. Через це батьки часто використовують неправильні стратегії, намагаючись повернути дітям емоційну рівновагу. Що значить «неправильні»? Це ті стратегії, в яких дитина вчиться приховувати свої емоції, ігнорувати і пригнічувати їх, а також стратегії, в яких руйнується контакт дитини з батьком («він мене зовсім не розуміє»). Що ж це за стратегії?

1. Спроба чим-небудь відвернути дитину - цукеркою, мультиком і т.п. У деяких випадках спрацьовує, проте в більшості - ні. Більше того, ми виховуємо дитину, яка, будучи дорослим, буде боятися прояви емоцій інших, бо не буде розуміти, що з ними робити.

2. Недооцінка значущості емоцій або спроба применшити значимість ситуації. «Та що засмучуватися через таку дурницю ?!», «Перестань, він цього не варто», «Мені б твої проблеми» і т.д. Звичайно, нам дорослим, проблема, через яку плаче дитина, може здаватися досконалої нісенітницею: подумаєш, іграшку відняли чи хлопчик доглядає за іншою дівчинкою - скільки у неї ще таких хлопчиків буде! Але для дитини в цей момент відбувається трагедія! І якщо батьки не визнають ці почуття як значущі, дитина робить висновок, що він відчуває себе якось неправильно і з часом втрачає здатність усвідомлювати свої емоції, тільки постійно пригнічуючи їх. Підлітки ж ображаються, кажуть, що батьки нічого не розуміють і перестають обговорювати з вами важливі для себе речі.

3. Спроба змусити дитину негайно перестати відчувати емоцію (наприклад, заспокоювати або негайно пропонувати рішення проблеми). «Ну перестань киснути!», «Та облиш ти нервувати, тобі це тільки заважає!», «Ну так іди відбери іграшку назад!», «А ти не звертай на цього хлопчика увагу, нехай йому гірше буде!». Такі реакції викликані найчастіше батьківським страхом через те, що моїй дитині зараз погано - нехай же скоріше буде добре! Дитина ж не може впоратися з емоціями без допомоги батьків (бо не вміє), тим більш швидко. Так ми теж формуємо у дитини бажання приховувати свої емоції (від усіх, включаючи себе), або прагнення якомога швидше позбутися від випробовуваних емоцій (здогадуєтеся, яким способом? Алкоголь, сигарети, наркотики, відеоігри і т.д.)

4. Ігнорування або одергіваніе дитини. «Поплаче трохи - і сам заспокоїться». Дивна ідея, проте багато батьків і раніше вважають, що саме це допоможе дитині заспокоїтися. Дитина, звичайно, рано чи пізно заспокоїться, але однозначно зробить висновок, що до його емоцій нікому немає діла.