Гармонія Всесвіту

Почнемо з того, що все у Всесвіті направлено на розвиток, трансформацію (переходу з одного стану в інший). Відповідно до теорії великого вибуху, Всесвіт розширюється. Ми, як частини цього Всесвіту, теж живемо за її законами. Кожна клітина нашого організму, як і все в нашому всесвіті, проходить певні стадії розвитку, завдяки цьому наш організм живе і розвивається до тих пір, поки ми перебуваємо в гармонії. Якщо клітина перестає розвиватися, тобто вона вже не відповідає задуму Всесвіту - значить, вона вже хвора. І тоді, якщо імунітет у організму сильний, він позбавляється від неї, або при слабкому імунітеті вона заражає інші, і починає прогресувати хвороба. Те ж саме відбувається і з людиною: поки він розвивається, то відповідає всесвіті- якщо ні, то ця деградуюча особистість є раковою клітиною на тілі Землі, і Земля від нього позбувається. Природні катаклізми - це теж результат звільнення Землі від непотрібних елементів.

Все в природі живе до тих пір, поки присутня розвиток. Я взагалі схильний вірити в те, що людина безсмертна у своєму фізичному тілі. Ми звикли вже до того, що хвороба і старість - це наші супутники по життю. Але це насправді ненормально.

Що є хвороба? Це порушення гармонії з самим собою, або із Всесвітом, що в принципі одне й те саме. Наявність негативу в житті людини - це і є той самий елемент, що руйнує гармонію.

Звідки взагалі береться негатив? І для чого він потрібен? Зараз спробуємо розібратися. Є таке в нашому житті поняття як Его. Я його не випадково пишу з великої літери, бо це наше з вами почуття власної важливості. Для тих, хто не в курсі, я роблю відкриття: Его - це не є ми справжні, Его наше друге, помилкове Я. Що значить неправдиве? А то і виходить, що Его є нашим основним комплексом в житті, породженим соціумом.

Всі ми після народження спочатку є справжніми, і наші дії абсолютно правдиві та чисті. Нам невідомий сором, ганьба. Нас неможливо поранити словом, образити, тому що ми ще не маємо почуття власної важливості, що не ділимо світ і людей на 2 протилежні полюси. Для нас все єдино, ми в гармонії. Але з часом ми починаємо вчитися у дорослих переймати їхній реакції на будь-які вчинки, наслідувати їх, тим самим виховувати в собі те саме Его.

Усі негативні риси характеру виходять від нашого Его. Мені часто доводиться під час листування спілкуватися з так званими терпіли (Чому саме так, та ще й на блатному сленгу? Та тому, що постійно скаржаться і змушені терпіти образи і приниження на свою адресу). Наприклад, людина скаржиться, що його образили, обдурили, зрадили тощо. Я намагаюся пояснити, що людину неможливо образити, образити, і взагалі що-небудь зробити з ним без його волі. Кожна людина сама обирає ту чи іншу реакцію, а значить, якщо він вибрав образу, то це його особистий вибір, а значить, і його проблеми.

Кожна людина з придбанням Его придбав властиві йому негативні реакції і потім вже несвідомо (прошу звернути увагу - несвідомо) став реагувати на різні випади на свою адресу. Кожна людина щохвилини у своєму житті робить будь -або вибір (почухати голову, піти направо, сказати що-небудь і так далі). Весь той набір дій, який робить людина в кожну мить свого життя - це результат його вибору, причому вибору неусвідомленого.

Ми не усвідомлюємо, що, крокуючи, пересуваємо по черзі то одну ногу, то другу-тим більше не усвідомлюємо, що при цьому задіємо пару сотень м'язів. Я вже не кажу про дихання, ми про нього взагалі не згадуємо, хоча тільки завдяки йому ми і живемо. Про биття серця і пульс взагалі говорити не варто. Розумієте? Ми біороботи. Тук - тук, є хто вдома? Хто взагалі стежить за роботою всього нашого організму? Хто в домі хазяїн? A адже в нашому організмі відбуваються кожну секунду мільярди процесів, що сприяють нашої життєдіяльності. За цим стежить наша підсвідомість, яке і є нашим справжнім господарем. Я не стану зараз говорити про те, що психологи стверджують, що, крім підсвідомості, є ще надсвідомість, сверхсознание, і повірте мені на слово, в майбутньому ще відкриють десятки різних архі-суперсознаній, тому що людський розум так влаштований: йому завжди потрібно все дробити на дрібні складові і придумувати щось нове. Для мене це дуже складно, та й не потрібно.

Наш мозок і без того перевантажений марною інформацією. Кажуть, що за статистикою людина у своєму житті використовує всього 2% отриманої інформації, а отже, 98% просто сміття в нашій голові. Кому -нибудь стали в нагоді в житті логарифми, тангенси, котангенс, хімічні формули і складні рівняння? Ну, за винятком, звичайно, тих, хто вибрав шлях вченого? Кому потрібна історія, яку трактують по-різному в усі часи? Хай живе сучасна система освіти!

Мудра людина від дурного відрізняється тим, що використовує всю надходить до нього інформацію, а дурний її накопичує в надії коли-небудь реалізувати. Але, як правило, якщо ти не реалізував що- або найближчим часом, то шанси на реалізацію в майбутньому практично дорівнюють нулю. Це якраз до того, що якщо хтось, прочитавши книжку, не почне використовувати отриману інформацію, а має намір в один прекрасний момент почати працювати по ній, то у вас навряд чи це вийде.

Отже, повернемося до нашого почуття власної важливості. Так ось наше Его - це набір програм, закладених у нас з самого народження. Розумієте, в чому фішка? Це не ми реагуємо на прояви навколишнього світу, а програма виконує закладену в нас функцію. Так як можна образити людину? Людина або ображається, або радіє, або йому байдуже. Це його, і тільки його, особистий вибір. А так як він не в змозі усвідомити, що у нього є вибір - значить, він просто спить, вірніше, спить його усвідомленість.

Уривок глави з книги «Їжачок у тумані або вихід до мети»