За чи проти? Аборт протягом століть
У наш час існує два основних думки щодо аборту: одні вважають його прийнятним, інші ж стають в позицію абсолютного незгоди з штучним перериванням вагітності. І ось цікаво дізнатися, а як же змінювалося ставлення людей до цієї проблеми з ходом історії?
Взагалі перша згадка про аборт зустрічається ще в Стародавньому Китаї (в середині 3 тис. До н.е.), але більш докладні відомості про нього знаходилися все ж в працях античних авторів. Так, у Стародавній Греції та Римі в правових актах людський зародок трактувався як частина тіла матері і тому жінка була вільна розпоряджатися ним на свій розсуд - ніякого покарання за аборт вона не несла.
Однак пізніше ембріон все ж отримав статус окремого людського індивіда, а після того, як Римська імперія у міру зростання своєї могутності відчула потреба у рабів і солдатів, аборти взагалі були заборонені. Але поправити цим указом демографічну ситуацію в імперії не сильно виходило: аборти, незважаючи на що загрожує покарання, продовжували робити, причому в основному за допомогою рослини ріжків, токсична дія якого нерідко призводило до смерті самої жінки.
З поширенням в Європі християнства заборону на проведення аборту посилився. Християнська доктрина стверджувала, що вилучення з утроби плода позбавляє його благодаті майбутнього хрещення і тому є тяжким гріхом. Тому в середні століття аборт розглядався як тяжкий злочин, прирівнюється до вбивства родича. Звідси і покарання: у XVI столітті аборт карався смертною карою, причому не тільки жінки, яка зважилася на нього, але й лікаря.
Згодом даний вид покарання був замінений відбуванням каторги або тюремним ув'язненням, і цей порядок зберігався аж до початку ХХ століття в більшості країн Європи. Лише у Франції в епоху Просвітництва (1738-1794) хоча і почали говорити про пом'якшення покарання для жінок з урахуванням їх конкретних ситуацій, але після Французької революції згідно з Кодексом Наполеона кару за переривання вагітності була повернута.
У Росії смертна кара за штучне переривання вагітності була введена в середині XVII століття, а скасована вже через століття. Згодом у дореволюційній Росії аборт загрожував матері ув'язненням у «виправний дім» (максимум на три роки), а лікаря - в'язницею.
І тільки після Жовтневої революції ситуація з абортом в нашій країні змінилася: в 1920 році було допущено виробляти штучне переривання вагітності, проте тільки лікарем і тільки в умовах стаціонару. Таким чином держава прагнуло захистити здоров'я жінок від негативних наслідків кримінального аборту, широко практикувався досі. Завдяки цій постанові смертність серед поставили під себе аборту жінок значно зменшилася, проте вже в 1936 році даний указ був переглянутий (нестабільна ситуація в країні вимагала поповнення рядів своїх громадян) і був знову введена заборона на переривання вагітності.
У 1955 році, після смерті Сталіна, був введений указ «Про скасування заборони аборту». Було дозволено їх виробництво в лікувально-профілактичних закладах за бажанням жінки. Тепер вже добре налагоджені абортні служби приносили досить значний дохід державі, так як аборт в 50-60-і роки був платній процедурою (в 1950-х роках - 50 рублів), а за статистикою кожна радянська жінка робила за життя по 5-8 абортів .
Основні риси указу 1955 року в відношенні аборту збережені в нашій державі і до цього дня. Лише в трьох країнах Європи аборт абсолютно заборонений: він карний в Північній Ірландії, Ірландської республіки і на Мальті. У Росії ж, як і в Румунії, України та деяких інших країнах, аборт, на жаль, досі є основним методом планування сім'ї.
