Літературні мережеві конкурси. Як писати і як читати огляди?
Уже кілька років, як в моду увійшли мережеві літературні конкурси. Якщо раніше подібних конкурсів було дуже мало, і проводилися вони виключно оффлайн, оскільки Інтернету і в помині не було, то зараз їх хоч ложкою їж. І тут вступає в дію старий закон - кількість не визначає якості.
До появи світової павутини подібні конкурси проводилися рідко і тривали зазвичай довго - рукописи надсилались поштою. Шляху нашої пошти несповідимі - не було ніякої гарантії, що рукопис доставлять в термін, якщо взагалі вона знайде адресата. Зате в журі обирали зазвичай перевірених часом письменників, на відміну від багатьох сучасних мережевих конкурсів. І переможців нагороджували не одним тільки «респектом» і повагою. Якщо автор перемагав, то йому практично відкривалася дорога у велику літературу. Зараз же в кращому випадку дадуть цукерку і забудуть.
Ні, звичайно, зараз є конкурси, де в журі запрошують відомих письменників і де переможцям дають можливість вийти в світ і навіть нагороджують аж ніяк не цукерковими фантиками, але подібних проектів небагато. В таких конкурсах найчастіше беруть участь досвідчені автори, які мають реальний шанс на виграш. Новачків там теж чимало, але у них майже немає жодних шансів - їх твори, як правило, відсіваються на першому етапі і до метрів вони зазвичай не доходять.
Для недосвідчених письменників, які тільки пробують свої сили, якнайкраще підійдуть конкурси, які можна назвати інтерактивними, де можна почитати відгуки на свої розповіді. У них найчастіше в якості журі виступають самі ж автори - так званий самосуд. Усім авторам пропонується оцінити певну кількість оповідань і надається можливість писати на них відгуки.
Дуже часто на конкурсних форумах розвиваються цілі баталії з переходом на особистості. Ось саме про це, про конкурсну етики, я й хотів сказати кілька слів.
Всі ми люди, і всі ми любимо, щоб нам говорили приємності. Але самі частенько про це забуваємо, коли пишемо розгромні огляди оповідань.
Воно, звичайно, зрозуміло: хочеться блиснути дотепністю, посмешнее підчепити, але треба пам'ятати, що за цим, нехай і невміло написаним, твором стоїть жива людина. Можливо, йому всього п'ятнадцять років і це його пробна куля. Варто подумати, а раптом після вашого розгромного огляду автор припинить писати. І ви своєю брутальністю вб'єте в ньому майбутнього Лема або Стругацького.
Загалом, якщо ви взялися за цю справу, поводьтеся гідно. Бо грубість породжує у відповідь грубість і вам теж дістанеться. Багато хто про це забувають.
Вказуйте на помилки, підказуйте, говорите, як би ви зробили в тому чи іншому випадку. Але не грубо - інакше ваш, може бути, по-справжньому геніальний розповідь, опустять нижче плінтуса. Якщо ви і самі погано розбираєтеся в техніці написання оповідань і пишете просто з натхнення, то краще на форумах особливо не вдаватися в подробиці. Напишіть, що в оповіданні вам не сподобалося, а що, на вашу думку, гідно похвали - і досить.
Читати огляди на свої розповіді теж треба вміти. На відверту грубість краще зовсім не звертати уваги - не варто псувати собі нерви. І не чекайте, що ваш твір всі стануть називати геніальним. Авторська самооцінка часто не збігається з реальністю. Але якщо на якусь помилку вказують кілька конкурсантів, то краще зробити собі замітку і наступного разу спробувати її виправити.
Однак не варто повністю покладатися на чужу думку - перечитавши все огляди, зробіть певні висновки і вирішуйте все самі. Адже розповідь пишете ви, ніхто за вас цього не зробить.
Сподіваюся, мої скромні замітки кому-небудь допоможуть. Удачі авторам, які беруть участь в мережевих літературних конкурсах.
