Новинки кіно. Що дивитися у вихідні 17-18 березня? «Жінка в чорному» та ін.
Поки блокбастер «Джон Картер» б'є рекорди відвідуваності і фінансових зборів у російському прокаті, до виходу на екрани вітчизняних кінотеатрів готується нова порція весняних киноновинок ...
У числі перших наш глядач зможе оцінити нову роботу індуса Тарсема Сінха «Білосніжка і помста гномів», а також, слідом за американською аудиторією, спробувати звикнути до того, що Деніел Редкліфф більше не розмахує чарівною паличкою.
Родина приготувала публіці чергове випробування у вигляді пузатого Галустяна з мотором в сімейної комедії «Той ще Карлсон!», В той час як європейське кіно на цьому тижні представлено виключно драмами і мелодрамами. Серед останніх - дві стрічки з Великобританії і одна - з Іспанії. А тепер детальніше:
1. «Жінка в чорному» (The Woman in Black, 2012)
Ясна річ, що левова частка уваги, що випав на чергову екранізацію готичного роману Сьюзен Хілл, пов'язана з участю в постановці Деніела Редкліффа. Навіть ті, хто абсолютно байдужий до містики і жанру фільмів жахів, йшли подивитися на новий образ актора, котрий виріс з підштаників Гаррі Поттера. За океаном робота режисера Джеймса Уоткінс («Райське озеро») завдяки цьому факту несподівано піднесла сюрприз своїм творцям у вигляді безлічі зелених банкнот. Тільки в США скромний трилер заробив півсотні мільйонів, а цифра світових зборів за допомогою наших глядачів, швидше за все, перевищить і сотню.
За винятком остаточно змужнілого ботаніка, «Жінка в чорному» являє собою традиційний «бу! жутіков »з набівшім оскому набором штампів. Молодий юрист-вдівець приїжджає в глухе британське село, щоб оформити папірці, а натомість виявляється посеред кругообігу смертей і кошмарів, які переслідують місцевих жителів. У плані задумки стрічка багатьом нагадає знамениту «Сонну лощину» Тіма Бертона, проте Редкліфф - поки ще не Депп, а Уоткінс нескінченно далеко до таланту голлівудського «похмурого казкаря».
2. «Білосніжка: Помста гномів» (Mirror Mirror, 2012)
І знову вітчизняні локалізатори перевели назва стрічки, надихаючись контекстом. Дійсно, не називати ж голлівудський фентезійний блокбастер вартістю 150 мільйонів «Дзеркало, дзеркало». А на більше, на кшталт «Світло мій люстерко, скажи», потрібен, як мінімум, талант Пушкіна.
Як і очікувалося, візуаліст Тарсем Сінх перетворив всім відому казку в цирк з кіньми. Режисерові не дозволили залучити запрошену зірку Джулію Робертс в криваво-расчленітельние баталії, а тому він вирішив просто пожартувати над сюжетом «Білосніжки», перетворивши шедевр братів Грімм в пошловато-святковий балаган. І пісні теж будуть, не сумнівайтеся.
Далеко не всі гроші пішли на гонорар Робертс. Частина була цілком усвідомлено вбухали в спецефекти і грим, якими Сінх теж любить балувати свого глядача. Однак казка - це особливий жанр, який потрібно любити і плекати аки немовля, інакше неминуче скотишся в пародію. Сінх, при всій повазі, великий майстер сіяти на екрані недобре і вічне, зі своїм завданням впорався лише частково. У кінотеатрі буде ненудно і місцями смішно, але дітей на цей фільм я б брати не рекомендував.
3. «Той ще Карлсон!» (2012)
Сумно відомий Сарік Андреасян, автор ремейка «Службового роману» і клону американського «Джуніора» («Вагітний»), слава Богу, не зважився дослівно адаптувати до сучасних реалій всесвітньо відому і улюблену багатьма повість Астрід Ліндгрен про вгодованого і невихованого Карлсона. Андреасян, як звичайно, зробив вигляд, що знімає суто своє, унікальне кіно, при цьому, зціпивши з дитячого шедевра шведської письменниці все, що погано лежало. Єдиною оригінальною ідеєю фільму стало те, що Карлсон насправді - лише верхівка айсберга. Виявляється, у світі людей проживає ціла юрба т.зв. «Метрика» - пухких коротунчиків з пропелерами, покликаних вирішувати наболілі дитячі проблеми.
Наші кінематографісти вже розучилися знімати кіно для дітей. Сьогодні дитячий фільм (адже кіно про Карлсона - це дитячий фільм ???) - це дорослі жарти, відвідування стриптиз-бару і виконавець головної ролі, вже грунтовно заплямував свою репутацію участю у всяких сумнівних проектах. Те, що знімається заради грошей, а в цьому сумнівів немає ніяких, бо високим мистецтвом тут і не пахло, завжди орієнтовано на тих, хто цими грошима розпорядженні і розпоряджається. Шкода тільки, що дорослі останнім часом ще менш розбірливі, ніж їх нащадки.
4. «Пастка для нареченої» (The Decoy Bride, 2011)
Виявляється, не тільки наші кіномитці невпевненою ходою клонують Голлівуд. Британці теж можуть схалтурить і випустити в світ щось, що віддалено нагадує кращі фільми з Дженніфер Лопес. Судіть самі.
Весілля відомої американської зірки і її англійської бой-френда ніяк не може відбутися, бо зірка на дух не переносить всюдисущих папараці. До такої міри, що готова підсунути пронирливим репортерам фальшивку в особі сільської дівчини, яка згодна «терпіти» за невелику мзду ниття нареченого і пильна увага преси. Промах в тому, що підставну тіло незабаром захоче зайняти місце справжньої нареченої. Не лякайтеся, обійдеться без кровопролиття. Мелодрама все-таки. Але на «летять іскри» і неземну пристрасть особливо розраховувати не варто. Картина вийшла дуже рівною, нехитрою, прямолінійною. Автори шедевра «Чотири весілля і одні похорони» як і раніше можуть спати спокійно.
Крихти зі столу розважальних проектів будуть збирати фільми більш-менш серйозні, два з яких і зовсім пройдуть в обмеженому прокаті. Мова йде про іспанську комедії «Пазл любові» (Puzzled Love, 2010) і англійській драмі «Тиранозавр» (Tyrannosaur, 2011). Іспанці навалилися на свій проект юрбою: у «Пазл любові» цілих 13 режисерів. Проте це зовсім не черговий калейдоскоп доль і подій, а цілком традиційна мелодрама про стосунки двох молодих людей протягом 13 місяців, що залишилися їм від навчання в Барселоні. Європейське походження позначилося і на картинці - яскраві, соковиті види природи змінюються камерними планами вбиралень, а голі дупи в кадрі миготять неприпустимо часто для широкого прокату. А що ви хотіли за 10 тисяч євро? Студентський бюджет - студентські пристрасті.
Дехто вважає «Тираннозавра» Педді Консідайн не тільки кращим дебютом (приз Британської кіноакадемії), а й взагалі кращим фільмом Туманного Альбіону 2011 року. Тягуча драма про відносини старого пияка і продавщиці на тлі невідомої широкому колу глядачів приміської Англії дійсно змушує задуматися багато про що. Наприклад, про те, що будь-які гріхи можна спокутувати. Було б бажання.
Тим, хто не жадає смакувати зарубіжні реалії, воліючи своє, вітчизняне відчай, рекомендується звернути увагу на «Бедуїна» Ігоря Волошина, автора стрічки «Олимпиус Інферно». Сіре життя, похмурі перспективи, важка частка супроводжують древньому вислову «Добре там, де нас немає». Головній героїні фільму вдається вирватися, але якою ціною?
Такий вийшла нинішня Кінотиждень: містичної, казкової, дурнуватою, але все ж доброю. У наступні вихідні нам належить оцінити в 3D диснеевский шедевр мультиплікації «Король Лев», познайомитися з заангажованими «Голодними іграми», що йдуть на зміну «Сутінки», і провести разом з Мелом Гібсоном «Веселі канікули».
