Новинки кіно. Що дивитися у вихідні 6-7 жовтня? «Заручниця 2» та ін.
Непомітно, без особливого шику минув вересень, і ось уже на черзі нова пачка кінопрем'єр, що стартує в перший уїк-енд жовтня місяця ...
У прийдешні вихідні ми зможемо споглядати екранізацію роману Джека Керуака «В дорозі» з Крістен Стюарт, повернення на великий екран Жана-Клода ван Дамма в четвертій за рахунком частини «Універсального солдата», нові пригоди колишнього агента ЦРУ Брайана Міллса в сіквелі ураганного бойовика «Заручниця 2 », а також кіноверсію російського книжкового бестселера« ДухLess »Сергія Мінаєва.
1. «На дорозі» (On the Road, 2012)
Як це не дивно, але творчість «короля бітників» Джека Керуака, одного з найзначніших американських письменників 50-60 років ХХ століття, з кінематографом знаходиться в контрах. За останні півстоліття лише дві його книги були перетворені в повнометражні фільми, і «На дорозі» Уолтера Саллеса - другий з них. Багато в чому автобіографічний роман, враховуючи, що сам Керуак більшу частину свого життя не сидів на місці, постійно блукаючи по просторах батьківщини. Ця книга стала культовою для цілого покоління, і тому до її екранізації необхідно було підійти з усією відповідальністю.
На жаль, бразилець Уолтер Саллес, незважаючи на вражаючий список нагород, не зумів до кінця відчути всю глибину і відчай «розбитого покоління», виплеснуті письменником на сторінки свого шедевра. Та й навряд чи хтось сьогодні зможе зрозуміти, чому «На дорозі» (або «В дорозі») надихав таких знаменитих людей, як письменник Кен Кізі або співак і поет Боб Ділан. Часи і звичаї інші. Щоб хоч якось наблизити ті реалії до дня нинішнього, головні ролі віддали впізнаваним особам - Крістен Стюарт («Сутінки»), Гаррет Хедлунд («Трон: Спадщина») і Сему Райлі («13»). Бразильський режисер хоча б змусив Стюарт зобразити більше, ніж дві емоції на обличчі, а це дорогого коштує.
2. «Універсальний солдат 4» (Universal Soldier: Day of Reckoning, 2012)
Давненько Жан-Клод Ван Дамм не виходив в Росії в широкий прокат. Не будучи великим шанувальником бельгійця, я, як і мільйони співвітчизників, застали епоху відеосалонів, все ж з цікавістю стежив за перипетіями «Кікбоксер» і «Кривавого спорту». Але з тієї пори спливло багато води і ЖКВД нині вже зовсім не той. Фактично, і четвертий за рахунком «Універсальний солдат» зобов'язаний своєю присутністю в сітці кінотеатрів тільки недавнім «Нестримні 2», де всі троє (Ван Дамм, Лундгрен і Скотт Едкінс) були присутні.
Забавно, що Жан-Клод, настільки завзято пестували у своїй фільмографії образи позитивних хлопців, раптово перекинувся на темну сторону і останнім часом більше тяжіє до ролей мерзотників і злочинців. До речі, можливо, когось розчарую, але в цьому фільмі ні він, ні його напарник, білявий швед Лундгрен, не є цвяхом програми. Головну партію автори доручили Едкінс, що вже саме по собі - не фонтан. А якщо врахувати дуже убогий бюджет картини і примітивний сценарій, то окрім зубодробильних сцен і розгонистих бійок із застосуванням підручних предметів - дивитися в стрічці нема на що. Такий собі бойовичок з привітом з 90-х, але морально застарілий по всіх аспектах ще на стадії створення.
3. «Заручниця 2» (Taken 2, 2012)
Зовсім інша ситуація з картиною Олів'є Мегатона, який під тиском продюсера Люка Бессона зважився продовжити пригоди бравого ЦРУ-шника Брайана Міллса у виконанні чудового Ліама Нісона. Нагадаю, п'ять років тому перша «Заручниця» несподівано для творців стала світовим хітом, окупивши свій бюджет більш ніж в 10 разів. І все завдяки Нісону, який перетворив пересічний екшн в воістину зносять дах видовище. Сам актор після цього остаточно перетворився на суперзірку, а на вулиці Бессона-продюсера, нещадно і не надто успішно клепати подібні сюжетики протягом 15 років, нарешті настало свято.
Очевидно, що запорукою успіху оригіналу став не просто класно поставлений стрілялки (у тому ж «Перевізнику 3» Мегатон теж непогано відірвався на пару з Джейсон Стетхем), але грамотна історія, побудована на праведному гніві батька, визволяти з жадібних лап работоргівців свою єдину дочку. Щоб сиквел, в який вбухали вже не 25, а всі 80 млн. дол., зміг змагатися з першою частиною на рівних, автори вирішили принципових змін уникати. І знову Ліам Нісон рятує себе і свою сім'ю від домагань родичів убитих ним покидьків з першого фільму. Відмінною підмогою стане й участь у фільмі актора Раді Шербеджія, якій видана партія головного лиходія.
4. «ДухLess» (2012)
Ось і чтиво Сергія Мінаєва дочекалося. Невдячна справа - штовхати сучасних авторів, але творчість цього дивного і вельми неадекватного в судженнях і висловлюваннях персонажа володіє якимсь зомбують ефектом. Адже читають же, купують і навіть подекуди захоплюються. Втім, навіть у Донцової є маса шанувальників, що вже до Мінаєва, який вважається майстерним компілятором і дешифратором банальних істин на простий і зрозумілий мову «офісного планктону».
Його дебютний роман «ДухLess», виданий у 2006-му, на думку деяких, є вільним переказом «99 франків» Фредеріка Бегбедера. Настільки вільним і схиленим до реальностей вітчизни, що багатьом читачам, які не мають уявлення про першоджерело цих думок, може здатися, що Мінаєв вельми оригінальний. Однак все пізнається в порівнянні.
Зрозуміло, вітчизняний кінематограф не міг обійти Мінаєвський прозу стороною, як не зміг встояти в свій час від спокуси екранізувати Пєлєвіна. Особливого погляду не вийшло, та й за шість минулих років багато що змінилося. Подивитися «це» можна, але з чистої цікавості. Тим більше що фільм зовсім непоганий, як і виконавець головної ролі - Данило Козловський. Але не чекайте одкровень, хоча будь-яке самостійне, що не навіяне ззовні кінотвір в Росії - вже якийсь феномен.
5. «Порочна пристрасть» (Arbitrage, 2012)
Перекласти «Арбітраж» як «Порочна пристрасть» - це, звичайно, вищий пілотаж. Хоча якщо б цьому відверто нудного фільму надали оригінальне і не менш тужливий назву, то ніякими Річард Гірамі глядачів у кінотеатр не заманили б. А так у аудиторії є надії, що на екрані буде розіграна чергова фатальна історія кохання, в яких маестро Гір - великий мастак. На жаль, поспішаю вас «порадувати», картина Ніколаса Джарекі - втомлива історія про те, як великий бізнесмен вляпався у неприємну історію і намагається з неї правдами і неправдами видертися. Ситуація життєва, але зовсім не інтригуюча.
Крім вищевказаних фільмів в обмеженому прокаті вийде ще дві роботи.
По-перше, російська драма режисера Володимира Карабанова «Слон», головну роль в якій зіграв відомий Сергій Шнуров. От саме щодо Шнурова і є певні сумніви, бо актор з нього не надто вдалий. А ось історія у фільмі - і справді зворушлива, здатна викликати і посмішку, і сльози. По-друге, драма «Після Люсії» спільного виробництва Франції та Мексики, яку голова журі «Особливого погляду» Каннського кінофестивалю Тім Рот назвав шедевром.
