Як дати книзі нове життя?
Нові технології і можливості сучасного капіталістичного сервісу дозволяють усувати дрібні побутові незручності з мінімальними витратами. Не потрібно тепер самому изгаляться, примудрялися і пристосовуватися для того, щоб що-небудь відремонтувати. Задорнов теж знущається над винаходом радянських домогосподарок, які заварювали чай в пакетиках, зроблених з рваних колготок.
Але коли і грошей не вистачає на хороший палітурка для старої книги, та й не потрібен він, хороший, тільки б аркуші не розпадалися, тільки щоб можна було її перечитувати! А адже на хвилі перебудови було видано багато цікавих книг в м'яких паперових обкладинках, які розсипаються через погану якість склейки і які сучасні видавці не перевидають, так як великий прибуток дають чорнуха, порнуха і мелодраматичні соплі про повій.
Не буду заглиблюватися в усі тонкощі палітурної справи, але хочу дати пораду, як зберегти для себе книгу, яка розпадається на окремі аркуші.
Складного тут нічого немає. Але все-таки потрібно або виготовити за форматом книги дерев'яний прес з гвинтами, в якому її потрібно затиснути, або ж знайти дві дошки з цільного дерева (не клеєний фанера, чи не ДСП) і дві струбцини.
Отже, акуратно знімаємо паперову обкладинку, вона потім стане в нагоді. Аркуші книги збиваємо на торець до лівій стороні склеювання, затискаємо їх щільно в наш прес, залишаючи над обрізом дощок 2-3 мм. Наждачним папером знімаємо старий клей. Потім, залишаючи від краю 1,5-2 см, робимо в листах перший надріз, краще ножівкою по металу або тонким надфілем на глибину 2-3 мм (все залежить від того, яка ширина внутрішнього поля книги). Наступні надрізи робимо з відступом в 2-3 сантиметри.
Цей торець книги промазуємо НЕ жовтіючої з часом клеєм, типу ПВА, прямо втираючи його ретельно пензликом в аркуші, щоб клей потрапив всередину на ті ж 2-3 мм. Після висихання першого шару повторити проклеювання ще два рази.
Потім нарізаємо відрізки мотузок завтовшки 2-3 мм за кількістю пропилов довжиною на товщину книги, плюс по 2 см з кожного боку. Вставляємо їх углиб пропилів і ще раз промазуємо клеєм.
Коли клей висохне, зверху приклеюємо тканину або щільний марлю, теж з допусками по 2 сантиметри по краях.
Готуємо тверда обкладинка з непотрібною книги за розміром тієї, яку клеїмо, звичайно, більше її на 2-3 мм з усіх боків.
До однієї сторони твердої обкладинки приклеюємо виступаючу частину тканини з допуском, з урахуванням того, що листи повинні входити в обкладинку НЕ щільно, щоб книга відкривалася. Потім приклеюємо другу сторону. Кінці мотузок розтріпується і віялом приклеюємо зверху тканини на обкладинку.
З щільної альбомної паперу вирізаємо форзац, тобто складений удвічі аркуш, який повністю однією стороною наклеюється на обкладинку, а 2-3 мм на згині приклеюється до пачці листів. Так само роблять і з іншою стороною.
Знову все затискають в прес і через добу формують халепу. Акуратно, відступивши від його внутрішнього краю на кілька міліметрів, тупим предметом, можна ручкою ложки, зробити поздовжнє поглиблення в обкладинці. Відігнути обкладинку кілька разів, спробувати, як відкривається книга, Потім знову покласти під прес.
Через добу книга в новому вигляді готова. Можна ще на тверду скоринку зверху наклеїти той відкладений раніше лист паперової обкладинки зі старої книги.
Колись я ще експериментував. Промазав обкладинку дуже тонким шаром клею ПВА, накрив целулоїдною плівкою і пропрасувати легко нагрітою праскою. Тут все залежить від обраної температури, щоб не було складок.
Такі оновлені книги зберігаються у мене вже 20 років. Вони не розпадаються. Але деякі розкриваються з працею, занадто склеїлися. Але коли їх відкриваєш, вони не псуються, не рвуться, вони послужать ще довго. ]
