Вампіри та інша нечисть: читати або не читати?

- Підкажіть, будь ласка, яку б книгу мені купити синові? Йому 14 років, - звернулася Ольга до консультанта в книжковому магазині.

- А що йому подобається читати?

- Останнім часом про вампірів, - відповіла Ольга. - Тільки я прийшла сюди, щоб знайти йому що-небудь ... більше змістовне, - додала вона.

- До нас на днях якраз надійшла четверта книга із саги про вампірів, її швидко розкуповують. Але я вас чудово розумію. Можливо, пройдемо до відділу фантастики і підберемо що-небудь там?

Ольга вийшла з магазину хвилин через сорок, обідня перерва закінчувався, а книгу для сина вона так і не вибрала, хоча переглянула десятки видань різних форматів і жанрів, барвистих і не дуже. Ще довго вона гортала «Понеділок починається в суботу» братів Стругацьких. Цього літа Сашка так страждав від того, що цю книгу задали для позакласного читання.

- У нас мало хто зміг її дочитати, а сподобалася вона взагалі тільки нашому вундеркіндові Яну Фассману, - повідомив він після того, як почався навчальний рік.

Сам похід до книгарні вийшов імпульсивним, підстьобнути вчорашнім дзвінком подруги:

- Слухай, Олишна, тут доча зізналася, що твій Санька дав їй книжки про вампірів почитати. Вона до цих пір всі три частини у себе тримає. Так ти це, скажи йому, будь ласка, нехай він більше не дає їй жодних книг або дисків без мого відома.

- Ну, як скажеш, звичайно, - відповіла Ольга розгублено.

- Ой, дорога, тільки ти без образ, добре? Розумієш, у мене адже дівчинка все-таки, та й молодше Саші вона майже на два роки. Звідки мені знати, як вона ці книжки сприймає? Краще не треба.

- Та ні, які образи. Я й сама не можу сказати, що в захваті від цієї тематики, але раз синові подобається ...

- Та хіба мало що їм подобається? Я завжди сто разів перевіряю, перш ніж вручити що-небудь своїй красуні. Від того вона у мене і встигає скрізь, де треба, бо не забиває голову всякою нісенітницею. І в школі вона відмінниця, і на хореографії та живопису одна з кращих.

Взагалі-то, Ольга теж була задоволена успішністю свого сина. Хоч він і не був відмінником, але міцно закріпився в десятці кращих учнів класу. І її завжди тільки радувало, що хлопчик охоче читає. Не так, щоб завжди, скрізь і все підряд, але вже скільки разів вона заставала його вночі з розкритою книжкою і ліхтариком під ковдрою. А що якщо подруга права? Може, насправді синові ще рано надавати самостійність у виборі книг? Та й не тільки книг?

До кінця робочого дня Ольга не придумала нічого кращого, як спробувати здолати хоч одну з тих самих вампірських історій. А що? Зачитувалися ж вони колись з чоловіком Гаррі Поттером, поки Сашка спав у колясці.

Уже на виході з офісу Ольга згадала, що всі три книги сина про вампірів зараз вдома у подруги, тому недовго думаючи вона відправилася в найближчу бібліотеку.

Першим же, кого вона там побачила, була Оленка, донька тієї самої подруги-антівампірісткі. Дівчинка стояла біля полиці з журналами і гортала один з них. Не встигла Ольга підійти до Олени, як з-за далеких стелажів виплила і сама подружка з трьома книгами в руках.

Після гучних привітань вони перейшли на шепіт, бібліотека все-таки. Коли приємна літня дама-бібліотекар оформила видачу книг, подружка простягнула одну з них доньці, затримавши її на мить перед Ольгою, щоб та встигла прочитати назву. «Подорож до центру землі», Жюль Верн.

Оленка слухняно відкрила і так битком набитий шкільний рюкзак і стала заштовхувати бібліотечну книжку всередину. Ольга встигла помітити, що зверху в рюкзаку вже лежала книга, зовсім не схожа на шкільний підручник. Або на що-небудь, що могло отримати попереднє схвалення мами Олени. Тому що на обкладинці книги молоді хлопець і дівчина завмерли в поцілунку, в обох були прикриті очі. Волосся у дівчини були такі ж руді, як і у Оленки, тільки довгі ...

Коли подруга з донькою пішли, Ольга, трохи зніяковівши, звернулася до бібліотекаря:

- Скажіть, будь ласка, у вас є книги про вампірів? Я не знаю точно автора, але ця серія зараз дуже популярна. По ній ще фільми знімають.

Жінка посміхнулася:

- Я зрозуміла, що ви маєте на увазі. Але цих книг у нас немає. Та й навряд чи коли-небудь будуть.

Ольга вже хотіла подякувати і піти, як раптом бібліотекар додала:

- І дуже шкода.

Ольга подумала, що недочула, але літня жінка продовжила:

- Моєму онукові дуже подобаються ці книги. Він лише днями купив останню з цієї серії і швидко прочитав.

- А ... Ви вважаєте, що це хороші книги для дітей? - Обережно запитала Ольга.

- Я вважаю, що будь-які книги, які дітям подобається читати - Хороші. І зовсім неважливо, чи подобаються ці ж книги нам - дорослим.

- Але як же, адже книги впливають на розвиток дитини, її світогляд ...

- На світогляд дитини багато що впливає. А первісна любов до читання прищеплюється зовсім не через розумні книжки, - бібліотекар поправила сріблясті волосся. - Усім відомо, що примусове читання вбиває бажання читати. Але ж того ж результату можна добитися і через заборону читати те, що дитині подобається, що його по-справжньому захоплює. Я не кажу про нелегальних виданнях, звичайно.

Жінка зняла окуляри і продовжила:

- Я впевнена, що головне, щоб дитина увійшов у смак, полюбив книгу як таку, сам процес читання. Тоді він буде хотіти читати все більше і більше, шукати інші книги, відкривати нові для себе теми. Ось тоді-то він і дістанеться до тієї літератури, яку ви вважаєте гідною уваги. Всьому свій час. От скажіть мені чесно, ви самі завжди читали тільки розумні книги? Тільки класику і визнані шедеври?

Ольга не очікувала такого повороту і розсміялася.

- Взагалі-то ні, - зізналася вона.

- Наприклад? - Хитро примружилася мила пані.

- Ну, наприклад, один час я захоплювалася жіночими романами. Книги тоді тільки почали з'являтися в магазинах, а ці романи були найдешевшими, що було, до речі, важливо для мого бюджету студентки. Правда, зараз я навіть і не згадаю ні назв цих книжок, ні авторів.

- А що було потім?

- А потім, мабуть, настав момент, коли я начиталася всіх цих історій досхочу і з легким серцем перейшла на інші жанри.

- А зараз вас тягне до таких романів?

- Буває, але вкрай рідко, під настрій.

- Ну а як вони вплинули на ваше життя? На ваш світогляд?

- Та ніяк, - не замислюючись відповіла Ольга. - Вже точно вони не нашкодили і не зробили з мене романтичну дурочку.

Бібліотекарка виразно кивнула і підняла олівець вгору.

- Ось бачите? Це був просто один з етапів вашого життя, через який вам треба було пройти. До речі, а щоб ви віддали перевагу зараз, щоб ваш син зачитувався жіночими романами чи вампірськими ужастиками?

Ольга давно так не реготала, а бібліотекар продовжила.

- У кожної людини з дитинства намічається свій власний шлях і темп осягнення життя. Справа батьків - бути поруч і допомагати дітям в цьому, а не намагатися поміняти те чи інше на свій розсуд. До речі, ви читаєте своєму синові вголос?

- Що ви, давно як перестала, - здивувалася Ольга. - Він у мене вже у 8-му класі.

- Можна ж і один одному читати по черзі, головне - щоб разом. Знайти книгу, яка буде цікава вам обом. Ви спробуйте, - порадила бібліотекар. - Можу сказати, що мій онук, теж восьмикласник, коли до мене приїжджає, завжди подбає, щоб у нас з ним була свіжа книжка. Слухайте, - раптом сплеснула вона руками. - А чому б нам не запозичити цей останній випуск про вампірів у нього? Тоді й прочитаєте. Він до мене як раз в неділю зібрався. Я сьогодні ж у нього запитаю.

Жінки обмінялися телефонами, а через два дні бібліотекар зателефонувала Ользі на роботу, щоб повідомити, що книга у неї.

Ольга приїхала до бібліотеки під час обідньої перерви. Коли вона побачила книгу, то одразу впізнала обкладинку - хлопець цілує рудоволосу дівчину, в обох прикриті очі.

Ольга посміхнулася і взяла книгу в руки. Коли вона її розкрила, то побачила напис на звороті: «З особистої бібліотеки Яна Фассмана. Номер телефону ... »