Ризикнемо заради мрії? Обережно, ненависна робота.

«Підсунь свою мрію ворогам, може бути, вони загинуть при її реалізації»

(С.Ежі Лец).

Може, і загинуть, звичайно, але вже дуже не хочеться зворотного ефекту, адже як кажуть: «Найприкріше - це коли твоя мрія збувається у кого-небудь іншого».

Ця стаття написана для тих, хто тільки визначається з вибором майбутньої професії і, мріючи про улюблену роботу сповнений сумнівів, і для тих, хто зайнятий на ненависній роботі, але нереалізована мрія про улюблену справу не дає спокою.

Стаття не дає конкретної рекомендації з працевлаштування, але цілком можливо допоможе вам прийняти правильне рішення у ваших роздумах про роботу.

Ось і я маю певний досвід ненависної роботи і саме тому вирішила поділитися з вами своїми міркуваннями з цього приводу.

Увага мою привернула банківська сфера: престиж, можливості кар'єрного росту, гідний рівень оплати труда.Слішком гналася за всіма цими умовами, що себе-то й забула запитати: «А чи дійсно я хочу цієї роботи?». Фінансову сторону питання, звичайно, теж неможливо виключити, адже саме вона, свого роду, виконує твої бажання.

Чим далі, тим сильніше стала усвідомлювати, що занадто була засліплена бажанням вищевказаних чинників. І вже не так радує хороша зарплата і інші можливості, що привносяться цією роботою в моє життя.

І так тривало досить довго, поки в один прекрасний ранок я не усвідомила, що це банальне неповагу по відношенню до самої себе. Це наче зустрічатися з нелюбом чоловіком, тим самим обманювати і проявляти неповагу до нього, але в першу чергу до самої себе. І зробивши цілком конкретні кроки, знайшла себе в зовсім іншій сфері і ні про що не шкодую.

Компроміс з самим собою - шлях в нікуди, де ми все більше годуємо себе домовленостями і самообманом.

На грунті цих міркувань я вирішила поцікавитися цілком конкретними фактами.

Чи знаєте ви, що 60% росіян не радує їх трудова діяльність, і лише для 7% росіян головною мрією є мрія про хорошу роботу.

Але при цьому існують давно відомі факти про те, що на улюбленій роботі людина краще самореалізується і частіше відчуває радість, а це значить, людина стає більш щасливим. І шанси на успіх у кар'єрі збільшуються багаторазово.

Крім того, негативні емоції, пережиті нами на небажаною роботі, істотно позначаються на наших близьких, особливо на домашніх.

Так що ж це виходить, що вибираючи професію, ми заздалегідь свідомо жертвуємо своїм щастям і щастям своїх близьких? Або не надаємо цьому такого серйозного значення.

Безумовно, не можна у всіх своїх емоційних проблемах звинувачувати одну лише свою злощасну роботу, але ж значна частка істини в цьому теж є.

А значить вибираючи нецікаву роботу, ми заздалегідь прирікаємо себе і своїх близьких на певні складнощі у відносинах, при цьому приводів для складнощів і без того завжди достатньо.

А хіба мало відомих нам людей, чиє улюблене заняття, привело до справжнього успіху і щастя, і чий шлях до успіху був досить важкий. У житті досить багато успішних людей, в основі успіху яких, лежить відданість мрії і улюбленій справі.

Моє розуміння всього цього полягає в наступному: життя кожному дала дві руки, дві ноги і голову на плечах, і наділила певними здібностями, талантами, і дала 24 години на добу. Так, і кожному дала певні труднощі, з якими, так чи інакше, належить справитися.

І вже залежить від нас, як ми розпорядимося відміреною нам часом і природними даними, і чи сильно наше бажання настільки, щоб почати діяти.

Хочу звернути вашу увагу на ще деякі сторони цього питання.

Хто-небудь задавався питанням, а яка справжня мета мого існування? І де моє місце в житті?

Чи замислювалися ви над тим, чому, наприклад, хочете стати хірургом, а не депутатом або кимось ще. Чому ви обираєте ту чи іншу мрію, а не бажаєте чогось іншого?

Адже наші бажання і мрії, даються нам не просто так, і може це здасться вам дивним, вибираються теж не нами. І більше того, жодна мрія не приходить до нас без можливості її здійснення.

І цілком можливо життя кожного наділила чимось особливим, якимись талантами, здібностями, щоб реалізувати через них знайти своє місце в житті і застосувати їх на благо собі і оточуючим людям.

Всі відповіді всередині нас, як і питання втім.

А найважче буває щось почати, занадто багато невідомого, багато відкритих питань: «Як я зможу?» «А раптом не вийде, що тоді?»

Найчастіше ми намагаємося все контроліроватьі в найдрібніших подробицях намалювати план дій. Але в моєму розумінні, не вистачає саме певної спонтанності дій, довіри всесвіту, що вона подбати про твоє бажання. Головне почати шлях, а життя саме перебудує все в потрібному напрямку. А плануючи все в найдрібніших подробицях, ми позбавляємо всесвіт певної сили. Так як, віддаючи наше бажання, мрію в руки Бога, ми не обмежуємо її реалізацію рамками своїх уявлень і не закриваємося від усіх можливих варіантів її здійснення.

Г. Форд вважав, що «Хвиля винесе під кінець здатної людини на місце, що належить йому по праву».

Усім, кому не байдужий питання власного щастя та щастя своїх близьких, я кажу: «Так! Так! Однозначно вибираємо мрію! ».

Давайте шукати і знаходити себе в тому, що любимо, в тому, що вміємо робити найкраще. Вибирати роботу, виконуючи яку, ми так захоплені, що забуваємо про все на світі, та за це ще й платять. Незважаючи, ні на які труднощі, не будемо здаватися, адже труднощі - це частина шляху, без яких, я думаю, життя було б так нудна й одноманітна.

Закінчуючи статтю, хочеться згадати відому фразу «Одного разу ризикнувши, можна залишитися щасливим на все життя».