Скільки можна говорити про кризу? Або сила слова
ТЕКСТ В РОБОТІ. НЕ ДЛЯ ПУБЛІКАЦІЇ
Скільки не говори "халва", В роті солодше від цього не стане. Народна мудрість. А скільки разів за останній час весь світ повторює слово "криза"? Напевно, не злічити ... Історія приголомшливою фінансової трагедії світу, (а інакше це і не назвеш) вражає своїми масштабами.
Але особисто мені не до того, скільки мільйонів втратили (-ють) найбільші трасти, мільярдери і мультимільйонери.
Мені цікаво, що ж далі буде на моїй роботі, де я відпрацювала майже п'ять років. І де тільки за грудень було звільнено, тобто "скорочено" більше десятка моїх колег.
Питається - наскільки відчувають ті, хто скорочує, почуття тих, кого скорочують? Питання риторичне. Тут, як кажуть, "ситий голодного не розуміє" або, що ще точніше - кожен за себе. І той хто має право "скорочувати" вибирає "скорочуваного" швидше за все з почуття власної самозбереження.
Або закон природи - виживають найсильніші. Ті, хто вміє або пристосуватися, або володіють унікальними знаннями чи досвідом.
Спрацьовують також зв'язки, налагоджені роками. І якщо полетіла "голова" на самому верху корпорації, це означає, що можуть полетіти всі ті, хто з цією "головою" був в одній команді.
Дуже часто буває так, що в результаті перетрубацій або оптимізації вашим начальником стає людина, яку ви не поважаєте. Чи означає це, що треба кидати роботу відразу? Йти, щоб не ускладнювати собі життя? Ця психологічна особливість людська, напевно, може стати темою наукових досліджень: від чого людина не сприймає собі подібного, удостоєного честі стати власником крісла. Звичайно, я перебільшую. Звичайно, в цьому світі багато визнаних талановитих і сильних особистостей. І це напевно, завдяки їх масовим зусиллям, все-таки знаходить людство вихід з кризи. А ті, хто амбітний, але не відбувся як начальник? Не визнали, не дали, не зміг, або ось ще часто це називають так "його з'їли". Досить "звіряче" звичайно вираз ...
....................................
========
Це так тепер склалося, що без грошей ми не уявляємо собі життя. Їх наявність, а головне їх кількість найчастіше визначає так званий "рівень" людини. Гроші, гроші, гроші. Релігія сучасної людини. Дуже суб'єктивно, але мені так здається, що мільйони людей у світі засинають і прокидаються з думками про них, і щодня думають про них по багато разів, (йдеться про звичайну людину). У Китаї, наприклад, бізнесмен, виробник дитячого харчування, хотів збільшити продажі, і заради бОльшей прибутку, вирішив додавати в дитяче молоко меламін, що за фактом - отрута для людського організму. Він мабуть, просто хотів стати багатшими. Після того, як загинули десятки малюків, і сотні ледве врятували від смерті, бізнесмена засудили до вищої міри покарання. Що може бути дорожче життя?
Чому багаті люди оточують себе охороною? Як часто вони думають про "знехтуваному металі"? Думають, причому ефективно, і пишуть про це книги, розповідаючи нам з вами історії типу як стати багатими. До речі, може ви помітили? Багаті говорять про гроші весь час позитивно і називають їх такими знаєте шанобливо-пестливими словами.
Я багато років працювала так, щоб були кошти для існування. Тобто ну зовсім багато років. Настільки, що вже й забула, коли щось робила на роботі з задоволенням. Зовсім недавно сказала собі: вистачає, більше не хочу тут так, хочу в іншому місці і з задоволенням.
Адже що таке гроші - усього лише субстанція, яка мені особисто потрібна для відчуття свободи. Гроші потрібні всім. І приблизно для одних і тих же цілей: вони дають відчуття влади, свободи вибору кращого в цьому світі ....
Найсумніше - немає ніякого захисту, тобто не те щоб профспілки, а взагалі навіть законодавчої статті про те, кого можна скорочувати, а кого ні: з урахуванням досвіду та стажу роботи, професійних досягнень, сімейного стану, нарешті.
Загалом-то я про те, що слово "скорочення" на сьогодні звучить мало не як вирок. Чи не так? .
