Найсер-Дайсер

У будинку, де є п'ятирічні діти, без телебачення нікуди: ми купуємо програмку і уважно вивчаємо, коли буде «Зарядка з чемпіоном» і мультики по всіх сорока каналам. Але іноді по телевізору раптом кажуть новини. Новини про те, як все добре у нас і погано там, де нас немає.

Я добре пам'ятаю той день. Звідкись узявся дядько з новинами, і сказав, чесно дивлячись на мене масляним оком, що у нас в країні цього року зовсім немає грипу. Тим ввечері ми втрьох захворіли на грип, бо їм вже хворіли знайомі та сусіди.

Нам було дуже погано. Ми лежали в величезному ліжку втрьох, дивилися у вікно і питали один одного, коли ж хвороба нас залишить. Було дуже сіро і сумно. У будинку мовчали всі птахи, а два теплих кота постійно норовили влягтися нам на ноги, і сумно зітхали. У тижневому бреду, ліках і кашлі ми втратили лік часу і перестали розуміти, де сіре затхлій ранок, а де вечірні сутінки. Нас щадила навіть лампа біля ліжка, укрившаяся картатій серветкою. Але раптом ...

Раптом серед ночі нам захотілося мультиків. Ставити диск не було сил, і ми гортали канали разом з програмкою, поки не знайшли: ось тут через п'ять хвилин будуть мультики. А поки життєрадісна старенька різала овочі мудровані штуковиною, і, розчулюючись сама собі, все повторювала: незамінний Найсер-Дайсер!

Ось у цей самий момент і прийшли справжні новини. По-перше, я зрозуміла, що все, з мене вистачить. Більше ніяких новин. Якщо трапиться катаклізму - самі поміркуємо, але патологічне брехня небезпечно для нас, як віруси. Вистачить. По-друге, я побачила, що ми ... видужаємо. У моїх малюків з'явився звичайний блиск в очах - пара карих і пара блакитних. Дуже симпатичні. Мені стало добре. Ну, і по-третє, мене почули птиці. Вони заспівали.

Через відкриту кватирку раптом, нижче бузкового неба, понісся наростаючий гвалт горобині-Синичьей спільноти. Домашній щиглик Пріщепкін голосно цвірінькнув, ніби чхнув. Звідкись узялося сонце - ні з того, ні з сього воно наповнило весняним золотом - саме весняним і саме золотом - нашу змучену кімнату. До нас прийшла весна і захотілося чаю.

- Мамочка, звідки стільки сонечка?

- Це Найсер-Дайсер, наш головний новостнікі, постарався.

- Хто?

- Найсер-Дайсер. Мужик такий. Відповідальний за головні новини.

- Це він сонце включив?

- Не зовсім. Але він простежив, щоб воно включилося. А заодно попросив заспівати всіх міських птахів, тому що ми виправляється. Сьогодні нам вже стане краще.

І з сьогоднішнього дня ми віримо тільки Найсер-Дайсер. Він повідомить нам головні новини. Новини, які ніхто не може скласти - справжні, ті що не залежать від людей. Саме вони для нас - найважливіші. Ми видужуємо.

Встає сонце. Співають птахи. Найсер-Дайсер веде до нас весну за тонку золоту руку ...

01.03.2008