Хто ж буде в авангарді, преса або інтернет-журналістика?
Інтернет все більше стає альтернативним джерелом інформації по відношенню до існуючих іншим. Зрозуміло, те, що неможливо опублікувати в пресі, яка майже вся контролюється місцевими органами влади, - можна розмістити в інтернеті, який все більше стає доступним для кожного користувача. У такому випадку, інтернет стає чи не єдиним, у повному розумінні слова, на сьогодні, демократичним і публічно відкритим щодо подачі інформації ресурсом. Чи буде він таким і далі? Зрозуміло, що його використовують всі кому не лінь. Так, що самий "добірний" муссор ви знайдете знову таки - в мережі інтернету. Але що ж у цей час відбувається поза зоною мережевого доступу? А саме, в пресі ...
Ми говорили про те, що кожен політик, який прагне влади, прагне і до того, щоб оволодіти інформаційними джерелами на рівні міста, області, країни і т.д. Невже всі політики прагнуть влади «нечисто» чи все-таки існують чесні політики? Я думаю, що не нам судити хто наскільки чесний, та й у кожного політика все одно є в підпорядкуванні конкретні засоби масової інформації, які слідують строгим статутним рамкам тієї чи іншої партії. Майже кожна партія має такі ресурси. Якщо, скажімо, журналісти поділяють погляди тієї чи іншої партії, то тут, з моєї точки зору, - немає нічого поганого. А якщо просто найманську інтерес, то тут вступає в силу нам відома «проституція», щоб ви мені не говорили при цьому, що просто «їсти» хочеться.
Таким чином, якщо ви не йдете на компроміс, але працюєте в партійній газеті, то ваша участь, вже очевидно. Але ви ще дієте, так би мовити за правилами «кодексу честі». (Якщо він у вас існує взагалі) Так, ви скажете, що я ідеаліст. Ні, я просто спробував уявити, як це могло б виглядати в реальності. Отже, представили? Але «чесному» політику мало такого ось вузького впливу, тоді він намагається прибрати до рук більш-менш нейтральні джерела інформації. Що, знову пахне ілюзією? Чи буде чесна людина діяти такими методами? Але уявімо собі або дамо інше уявлення. На шляху становлення та чи інша редакція ще не вибрала собі політичний орієнтир, хоча є такі редакції, які не мають політичної орієнтації, безліч при чому таких ... Але все ж, частіше зустрічаються просто політично зміцнілі редакції, або прагнуть до зрілого нейтралітету. (рідкість)
Ось на такі редакції, чи то на Інтернет-газету або будь-яку іншу інформаційну гілку - заглядає «чесний» політик, щоб розширити межі свого впливу. Зберегти нейтралітет деколи дуже складно, а часом просто неможливо. Одному відомому редактору-журналісту довелося змінити кілька редакцій, поки він не вирвався до тієї незалежності, яка необхідна для розвитку - творчості журналіста. Але, напевно воно того варте ...
Коли мені запропонували формувати інформаційну базу на рівні міста, то під приціл інформаційного викриття, зрозуміло що в межах допустимих для мене, - потрапили в перебігу трьох місяців, багато інстанцій міста. Нашу газету захотів «купити», нібито для своєї реклами, один відомий політик міста. Але мені, на той час, симпатизував інший політик, який, щоправда, вже мав сформовану монополію влади. Так от, цей (перший) політик побачив нас, як перспективно-вигідне поле, куди він збирався сіяти свої погляди і потиснути своєї зростаючий рейтинг. Все було б добре, але коли я дізнався, що він, прийшовши до влади, купив кілька голосів, то я відмовився «підспівувати» йому, і наша газета втратила «вигідного» спонсора. Бізнесмен, який віддав в наші руки, все так би мовити, «карти», сподівався дуже швидко відбити вкладений капітал, але сам вчасно платити відповідно не бажав.
Одним словом, робота на рівні міста пророблена то була, але газета села на дно, при тому, що подача реклами, подпіска- все вже «розкручувалося» досить не погано. У місті багато служб заробили краще, але газета, не змогла існувати далі (бізнесмен злякався ризикувати своїми фінансами), правда його життя погрожували (м'яко кажучи з невідомих мені досі причин) ... Але резонанс був серйозним, так що після цього мною зацікавилися місцеві влади і найняли для «білого дому» робити розслідування. Ви скажете: «Ось, ти і попався». А я відповім: «Ні, я погодився тільки на два з 15, так, як решта 13 вони й самі передумали мені довіряти, бо зовсім випадково розкопуючи, я докопався до них». Тому ми мирно розійшлися після другого розслідування. А з чого все почалося?
Директор бізнес-центру, (бізнес-центр був також офісом редакції від місцевої влади), викликав мене до себе за дорученням заступника мера міста.
- Хто за, вами, «стояв» в написанні статей? - Запитав він, запропонувавши кави.
- Ніхто, ми все самі і планували - ... ми, це на ті часи троє офіційних журналістів і дописує. А бізнесмен ще сам не встигав визначитися, що він хоче бачити в своїй газеті, як не дивно це звучить ...
- Як самі, що вам ніхто не давав напрям? - Запитав він здивовано.
- Ніхто не давав. - Відповів я.
- А рекламу хто підкидав, де знаходили?
- Редактор сам і знаходив, він у цій справі спец.
Коли Саша, так звали директора, зрозумів, що дахи політичної у нас взагалі не було, він зітхнув полегшено. Вони підозрювали, що на рівні міста дозріла гідна опозиція, а це просто журналісти затіяли інформаційну війну. Але ми серйозно ревнували про зміни в нашому місті. Так що висновки перші. Інформаційну війну проти корупції можуть вести і журналісти, що ми трохи і робили на своєму рівні ... Висновок другий, якщо «дах» в особі партії або бізнес-групи більш-менш прозора і благородна, то можлива відносно чесна інформаційна політика. Ілюзія? Але тоді дайте мені побути трохи в ній, хоча ще вірю, що такі зміни можливі ...
- Молодці, так що, берешся, будеш займатися розслідуваннями? - Запитав Саша ...
Але ... Газета не змогла існувати на плаву довго. Чому? Ось в тому-то й питання. Чому? Значить приходить час шукати альтернативний метод традиційним. Вибір зроблено - це інтернет-ресурси ... інтрернет ресурс може знайти реалізацію в пресі, але це вже як б не настільки важливо, враховуючи, що все більше читачів підключають інтернет і стають, до речі, його творцями нарівні з журналістами ... Так може варто враховувати, що майбутнє таки за онлайн-журналістикою?
