Куди котиться світ?
Куди котиться світ? Питання риторичне! Особливу актуальність він придбав в умовах світової фінансової кризи. Але над наслідками кризи я міркувати не буду. Для цього є інші «уми людства», аналітики, економісти, які постійно виголошують не найприємніші прогнози.
Давайте поміркуємо на предмет соціально-морального аспекту питання «куди котиться світ?» Сьогодні основні цінності будь-якого нормального людини - діти, батьки, сімейні стосунки - втратили свою значимість.
Почнемо з сімейних цінностей. Журнали рябіють статтями на тему «як повернути блудного чоловіка?» А чи потрібно повертати БЛУДНОГО, людини, яка розтоптав основні закони сімейного благополуччя - честь і вірність. Навіть багато хто з тих чоловіків, яких ну ніяк не можна назвати Казанова, розпещені жіночою увагою і постійними твердженнями психологів про полигамности сильної статі, стали заглядати наліво. Ще приклад, соціальна реклама СТОП-СНІД. Чоловік чекає результату аналізу на ВІЛ, думає про дружину, дітей. Аналіз - негативний. Підсумок: презерватив - захистіть своїх близьких. А може вихід не в презервативі, а в повазі до дружини. До речі, ці гріхи властиві не тільки чоловікам. Просто статисти стверджують, що чоловіків, які зраджують, набагато більше. Саме тому в приклад наведено вони. Інший приклад, від якого взагалі волосся дибки стає. Оголошення, транслюється по телевізору: «сімейна пара шукає іншу сімейну пару для інтимних відносин». Без коментарів. Звичайно, повертатися до радянського символу «У нас сексу немає!» - Не вихід, але якісь позитивні моменти в тій пропаганді були.
Куди котиться світ? Найдорожче в житті будь-якої нормальної людини - діти, звичайно, коли вони є. Заради них живеш, стараєшся дати їм краще: починаючи від харчування, одягу закінчуючи прищепленням моральних норм. А є й такі «мами»: народила і залишила. Страшна тенденція - закриваються школи, дитячі садки (вчиться нікому), а от кількість будинків сиріт, соціальних притулків тільки збільшується. Погіршує становище і статистика: більше 90% вихованців дитячих будинків - соціальні сироти, тобто сироти при живих батьках. А чи можна назвати батьками людей, які кинули дитини, тому що його «нічим годувати», тому що «він постійно кричить». Чи потрібно таким людям залишати місця в нашому сьогоднішньому суспільстві. До теми сирітства ставлюся з болем у серці. Завжди хочеться допомогти дітям і просто знищити їх біологічних батьків. І, по-моєму, слово знищити в даному випадку не є недоречним. У країнах, які сповідують іслам, взагалі не існує поняття «сирітство». У сім'ях по 10-15 дітей, але всі одягнені, взуті, нагодовані. При часом навіть жорстоких канонах цієї релігії наявності такий результат. Може, дійсно тільки найжорсткіші заходи викорінять таке явище, коли малюки з сумними очима дивляться у вікно і чекають, коли за ними прийде «мама». А адже вона ніколи не прийде!
Куди котиться світ? Ставлення до матері - це святе. Здавалося б, непорушна істина. Але не для всіх. Старенька мати сама коле дрова, носить воду з колодязя, а невдячні діти приїжджають лише на дільбу кабанчика, якого в поважному віці не так вже й легко ростити. Згадайте кінокомедію «Афоня», де тітка пише листи головному героєві, сама на них відповідає і собі надсилає. Це не така вже вигадана історія. І в житті так буває. Інший випадок, здали строків в будинок престарілих, щоб житлоплоща не займали. Ну, і в завершенні «лідер хіт-параду». Шахраї обдурили пенсіонера, або ще краще ветерана війни, і обікрали, або квартиру відібрали. Так не чинять навіть тварини!
Але виділити мораль з цієї статті дуже складно. Більшість з нас розуміє, що все тут вірно, все логічно, а як змінити ситуацію - невідомо. Адже ті, хто розуміє катастрофічність ситуації, не надходять, як «антигерої» статті. А тим, хто так чинить, «по ліхтаря» ці наші статті, і ці наші роздуми. Ситуація патова!
