Літературна мансарда Владислава Котовцева. "Сага про прідурі" (глава 8)

Глава восьма

На табло внутрішніх ресурсів Таньки-кухарки давно вже тривожно миготіло: «Перевантаження». Вона з усіх сил намагалася бути гармонійною. Але сил на роботу, магазинні кроси, господарське багатоборстві та одночасне духовне сходження не вистачало. Танька робилася прозоріше, але аж ніяк не прояснення.

Тепер вона добре розумілася, в чому перевага магазинів раннього відкриття та чим погані їх чергові побратими. Танька доводилося бувати і в тих, і в інших. Але публіка, що збиралася до семи ранку, була куди чуйними і добрішим вечірньої. У чергах Таньку незмінно брали за багатодітну матір і часто пропускали вперед.

- Скільки ж у тебе буде? - Запитували її.

- Шестеро. Сама сьома, - зітхала Танька.

- Значить, без мужика ростиш, - швидко робили висновок товаришки по черзі. - І ніякої совісті у негідника. Таку золоту бабу кинув. Либонь вініще все позаливало, гадина повзуча.

Танька міцно пам'ятала повчання гуру: бути свідком. Вона до останнього свідчила власної втоми. До тієї самої вечірньої трапези, коли весь ашрам заволокло димом відійшла в небуття каші, і Файко довелося терміново бігти за східними солодощами і за валеріаною для Таньки. Сама кухарка сиділа під відкритою кватиркою і наспівувала:

Квіточки ви мої лазуровий,

Навіщо цвіте на прігорочке?

Після валер'янки вона повеселішала і вже заспівала в мажорному ключі і на іншій мові:

Please, release me, let me go,

For I do not love you any more ...

Фонограми під боком не виявилося, і Танька-кухарка лише відбивала по столу ритм.

На наступний день вона сконцентрувала всю свою волю і оголосила гуру:

- Я беру відпустку.

Гуру був небагатослівний:

- Будь ласка.

Ні, він зовсім не махнув рукою на Танькін просування. Його думки цілком поглинав Віктор. Розумом Гарік розумів: усе марно. Але крім розуму існує борг. Совість, нарешті. Гуру Не сподівався на диво. Він терпляче робив усе, щоб совість не кинула йому жодного докору. І такий момент настав.

***

Було це дня через три після початку Танькін відпустки. Кухарка поверталася в ашрам задоволена. Якийсь інвалід війни великодушно віддав їй свою гречку, а в аптеці вона запаслася порошком морської капусти.

У маленькій кімнаті разом з Гаріком сиділо двоє чоловіків. Визначати вік Танька була не сильна, але чомусь незнайомці здалися їй дивними. Вони лише мовчки їй вклонилися. Пояснення Танька отримала вже на кухні.

- Ми зробили для Віктора все, що могли, - сказав їй Гарік. - Я довго медитував і зрозумів, що тепер допомогти Віктору може тільки Омрамом. Тому сьогодні він з провідниками поїде в Єреван. Звідти до Франції ближче і легше дістатися. Люди, яких ти бачила, дуже високо просунуті. Я, звичайно, не наполягаю, але поки вони тут, тобі краще на пару годин піти. Ні, ніяких секретів. Це найдобріші істоти, але у них дуже потужна енергетика. Ти ще недостатньо захищена, і може трапитися всяке.

- А з Віктором можна попрощатися?

- Ми тільки-тільки гармонізували його для дороги. Зараз він як би спить уві сні. Не треба його будити. Я вже попрощався з ним за всіх вас.

Танька-кухарка витерла очі і покинула ашрам.

Повернувшись, вона застала тільки Гарика. І ще - якийсь густий, незрозумілий запах. Спочатку він навіть сподобався Танька, але незабаром протест заявили очі. У них шалено закрутилися яскраві райдужні плями. Потім так само скажено закрутилася голова. Танька відчула себе сплющеною і раптом звалилася на підлогу. До зустрічі з краєм журнального столика її потилиці не вистачило вісім міліметрів.

Прокинулась Танька вже на кухні. З «Червоного трикутника» несло гумою. Скромну лепту вносив комбінат харчової ароматики. Але Танька ця міська суміш здавалася повітрям долини Кулу.

Поруч стояв Гарік. Ліва половина обличчя в нього була бузкової. Потім вона порожевіла, пожовкла і, нарешті, стала одного кольору з правої.

- Що це було? - Замороженим мовою запитала Танька.

- Астральні пахощі. Я так пішов у медитацію, що забув провітрити кімнату. Тепер ти розумієш, чому я запропонував тобі піти? Ігри з вищими сферами закінчуються швидко і однозначно. Але це теж досвід.

Танька розжовувала таблетку «пятерчаткі» і розуміюче кивала чавунної головою.

***

Після Віктора в путь-дорогу зазбиралася і мама Ліда. Може ж людина занудьгувати по рідній матері? Тим більше, що Файкіна «Працівниця» була читаннях-перечитати.

- З'їжджу я до мами на тиждень, а? - Закинула вудку мама Ліда.

Наживка призначалася Танька-поварисі.

- Ти й так медитацію запустила. З чакрами не працюєш, - докірливо сказала Танька.

- Тут енергетика чужа, а там все своє. Я у мами так медітну. І з чакрами будуть з ранку до вечора працювати. Чесне слово. І всього-то на тиждень.

Отримавши «добро», мама Ліда здала своїх чад на зберігання, а сама відбула в містечко Лахденпохья. В ту саму «карельську Швейцарію», яку оспівав у своїх ранніх віршах сенс 3-ої категорії М.

В ашрамі залишилося четверо дорослих і двоє дітей.