Ну дай мені, дай!

Бесіда двох мужичків у лікарні. Один прийшов відвідати, інший ходити не може: чогось зі спиною не в порядку.

Той, що лежачий, каже:

-Ну дай мені, прошу тебе, що від тебе убуде?

-Не можу я тобі дати. Ти он ходити не можеш. Тобі лікуватися треба!

-Ну дай, ти чого, не розумієш, у мене все тіло тремтить від нетерпіння. А ти як бовдур бездушна!

-Та ти де знаходишся? Забув? І не проси!

-Ну тебе скільки не було! А я тут валяюсь, самотній, без тебе. А ти не приходив.

-Справи в мене були, справи! А про це і не проси-я буду твердим. Тобі не можна хвилюватися, а ти через це хвилюєшся! Ось видужаю - тоді інша справа!

Лежачий хлюпнув носом, помовчав маленько і знову попросив:

-Ну, дай хоча б в рот візьму. Ненадовго. Тихенько! Ніхто не побачить, а? Трохи посмокчу і ...

- Та не дам я тобі! А якщо доктор зайде? Сорому не оберешся!

-Ну що ти за монстр! А ще любиш мене! Як красиво говорив! Як обіцяв піклуватися!

І ось тепер, коли мені треба, така безсердечність, -лежачій пускає легку сльозу, схлипує, розмазує сльози по обличчю ...

Візитер, той що постарше, розм'якшується від сліз, починає гладити лежачого по волоссю, примовляє: «заспокойся, заспокойся!», Потім не витримує, встає, лізе в штани і ... дістає пачку сигарет, виймає одну і дає лежачому:

-На, посмокчи хоча б для полегшення, спробуй пожуй, але курити тобі доведеться кидати! Курити тобі все одно не дам! Я твій старший брат і дбаю про тебе! Мені твій доктор сказав, що в палаті палити і спиртне категорично запрещено- а то випишуть додому!