Сумна казка міського лісу

Казка міського лісу

Жив собі Великий Ліс і його дітки - маленькі ліски. Ліс жив навколо міста, а його маленькі ліски жили на околицях цього міста. Йшли роки. Місто розросталося. Околиці поглинали маленькі ліски, але й великий ліс все відходив і відходив від міста, поки не пішов геть. У гори і міжгір'я. Колись у Великому Лісі і його маленьких волосінях походжали величні зубри, ганялися за швидкими зайцями лисиці, пили з чарівних струмочків воду козулі, наводили порядок вовки. Давно це було ...

Залишилися ще в місті діти Ліси - маленькі ліски, але втратило звірина в них свої притулки. На місце звірини прийшли люди. Різні люди. Добрі і злі. Бідні та багаті. Всі вони любили тут відпочивати. Пошукати і зібрати численні гриби, скуштувати диких яблук, аличі, глода і ожини. Нарвати скромних лісових квітів. Приходили невеликими компаніями, а хтось приїжджаючи легковиками, прокладав через підлісок численні, що не заростає дороги. Ламали яблуньки і глід на дрова для багать, https://s014.radikal.ru/i326/1103/9c/bbe15879093a.jpg щоб на вугіллі готувати шашлики, заливаючи м'ясо кислим вином. Пили горілку і пиво, співали веселі та https://s016.radikal.ru/i336/1103/2f/cc491e43aeac.jpg сумні пісні, залишаючи після себе прамять- гори смердючого сміття https://s013.radikal.ru/i325/ 1103 / 8a / 6197eda2bd98.jpg ...

Пішли звірі з тих лісочків. Куди - невідомо. Адже якби люди дізналися про це - наслали б на них мисливців-правоохоронців.

Ось і в мої вікна https://s57.radikal.ru/i155/1103/c1/bc205fa12bcd.jpg заглядає міський лісок. Немає в ньому вже давно ніякої живності крім білок, клянчащіх у дітвори горішки та відшукують https://s013.radikal.ru/i325/1103/d5/0c0299080990.jpg в смітті залишки цукерок. Адже немає вже давно горіхів в лісі. Вирубували-виламали всю ліщину на шашлики. https://s008.radikal.ru/i304/1103/bd/4b37c024115f.jpg Жив колись лісок одним життям зі своїм звіриною. Великим і малим. Але на місце звірів прийшли люди. Добро і злі. Але все одно, гірші, ніж звірина, бо живуть зовсім іншим життям. Живуть для себе особисто. Не до лісу їм

Знищується підлісок, зникли чарівні квіти. На місці чудодійного струмочка з живою водою https://i011.radikal.ru/1103/e4/b24aa4587fed.jpg навалили купи будівельного сміття і вода, пробиваючись через це звалище стікає у величезну калюжу. Жадібно лізуть в ліс небоскребиhttp: //s52.radikal.ru/i138/1103/9b/d4830616a352.jpg, щоб насолоджуватися чистим лісовим повітрям. Але скоро не буде і того чистого повітря. Адже сміття, яке в лісі ніхто не прибирає, гниє і псує цей чисте повітря. Та й ті хмарочоси недовго простоять. Адже побудували їх над численними джерелами. На пливуни. Знесе він багатоповерхівки, як япоское землетрус ...

Десь століття тому на узліссі сховався будиночок римо-католицького богадільні https://s59.radikal.ru/i166/1103/5f/e66b06db8672.jpg для діточок з бідних сімей. З весни і до самого снігу лунали тут веселі дитячі голоси, спів молитов. Монашки доглядали і годували численну малечу. Сміливо забігали на подвір'я білки, щоб поласувати чимось смачненьким. Але якось забрів сюди з шашликів якийсь місцевий начальник. Накинув оком на землю, навколо святого будиночка. Розповів про нього своїм друзям начальникам. Зарплати у наших начальників маленькі, зате кишені для хабарів і апетити великі. Скоро спочатку з одного боку, потім і з іншого https://s016.radikal.ru/i336/1103/3d/ba5584bd721f.jpg, відгородилися від тієї богадільні спочатку дротяними https://s06.radikal.ru/i179/1103/ f9 / 96aa5226c886.jpg огорожами новобудов, а потім чhttp: //s39.radikal.ru/i085/1103/42/67fac585d03a.jpg високі паркани халупок чиновників в кілька поверхів, що нагадують середньовічні палаци. https://i017.radikal.ru/1103/ac/ae5d3c5e2011.jpg

Вела від міських хмарочосів через ліс аж до великого автовокзалу спочатку стежка, потім доріжка, а потім грунтова дорога. Але не могла вона подолати річечку, яка протікала лісом. У давні часи по цій річці-річечці навіть човни купців плавали з товаром для Міста. Тепер же з одного берега на інший стало можна перестрибнути. Але розливалася вона навесні, перетворюючись на кілька тижнів у справжню повноводну річку. Давно то було. На місці лісів по її берегах встали хмарочоси. Знищили численні джерела, які наповнювали цю річку-ручечку і перетворилася вона в брудний, смердючий струмок з пишним різнотрав'ям на схилах, де любили влітку засмагати https://i035.radikal.ru/1103/34/4056042f0ce5.jpg городяни і численна малеча з сусідніх дитсадків.

Але в пошуках близької дороги з лісу, заїхав на ці схили якийсь міський начальник. Сподобалися йому узлісся. Незабаром нижче містка над річкою-річечкою виникло огорожу, а за нею швидкими темпами побудував той начальника собі будинок з будиночками для обслуги та охорони, вирили величезну яму, в яку через гнойової піщаний фільтр пустили воду з тієї річки-річечки. У новостворене озеро запустили рибу і поселили в будиночок на його березі двох лебедів, щоб начальник міг ними милуватися під час риболовлі з друзями. https://s58.radikal.ru/i159/1103/18/26d76340f83e.jpg Адже в озеро він і рибу запустив ...

От тільки одне не подобалося тому начальнику - дорога-грунтовка, яка вела до його хоромам. Але тут уже він нічого не міг зробити. Поки він будувався влада помінялася і він з начальника став просто бізнесменом. Тепер з тих, хто брав гроші з прохачів, сам перетворився на такого прохача. Не звик він давати. Звик тільки брати. Ось і місили його легковика та вездехлоди бруд, везучи в будинок його і численних гостей. Ні, друзів у нього було небагато. Взагалі не було. Адже в усі часи багаті люди не друзів мали, а потрібних знайомих. Так і жив він у своїй величезній квартирі в місті, а сюди заїжджав лише облаштувати вечірки і звані обіди з цими потрібними людьми.

Перестав він бути начальником, став бізнесменом. На його місце прийшов інший начальник. Той, який колись поставив колючий паркан біля богадільні. Став начальником і за лічені місяці поруч з тією богадільні виріс красень палац за крепкою цегляною огорожею, обсадженої стрункими модринами.

З іншого боку дитячу богадільню захопив землю ще більший начальник. Мало йому було одного такого палацу. Почав будувати цілий комплекс в позно- римському стилі. https://s06.radikal.ru/i179/1103/f9/96aa5226c886.jpg Він уже гидував приїжджати по бруду на оглядини своїх новобудов. Пригнав робітників і за місяць через ліс на місці тієї грунтовки пролягла https://s15.radikal.ru/i188/1103/d9/3f53751cb7bb.jpg асфальтова шосейка створений за всіма дорожнім правилам, з усіма верствами пісочно-гравійних http: // s39 .radikal.ru / i085 / 1103/42 / 67fac585d03a.jpg подушок і, навіть, з відведенням води з дорожнього полотна в річку-річечку. Взимку щоранку ту дорогу чисто з півдесятка дорожньо-очисних тракторів, які очистивши дорогу до свого пана, потім мчали в місто заробляти на чищенні міських мостових.

Прийшли пани в ліс. Набудували в ньому свої заміські палаци, покриємо його своїми асфальтовими шосейкамі. https://s013.radikal.ru/i325/1103/8a/6197eda2bd98.jpg А ось простим людям в тому лісі тепер зовсім затишно. На всіх стежках купи сміття, яке прибрати нікому. Всі https://s007.radikal.ru/i302/1103/78/c76238c4de31.jpg завалено буреломом з позаторішнього урагану .. Різати і прибирати його теж нікому. Адже пани https://s005.radikal.ru/i211/1103/06/7fa352169f5a.jpg свої гроші витрачати звикли виключно на себе. Що їм до лісу навколо ...

У всіх міських школах, завдяки іноземним благодійникам є тепер комп'ютерні класи, є інтернет-гуртки. Західні волонтери навчають дітлахів англиского, щоб вони вільно почувалися в Інтернеті. Грає там дітвора в стрілялки. А постарше вчаться, як робити з сумішей, куплених у звичайних господарських магазинах, коктейлі Молотова і пластид. Все більше і більше дітей хочуть стати не міліціонерами та повіями, а Робін Гудамі і Кармалюка. І це сама остання казка міського лісу. Адже влада тепер вміє тільки брехати, брати да красти. Ось і відбирає у людей міський лісок. Тільки нові Кармалюк і Робін Гуди здатні відібрати і повернути його звірині і людям

.Володимир Сиротенко (Вербицький)

Правнук першого перекладача «Ще Польська нє зґінела», автора рядків «Ще не вмерли України ні слава ні воля, ще нам браття молодії усміхнеться доля», 18-річного студента Київського і Петербурзького університетів, Миколи Вербицького