Сан-Паулу. Місто, яке не може зупинитися?
З Ріо-де-Жанейро в Сан-Паулу тягнеться сама жвава автомагістраль в Латинській Америці. Напружена, що не стихає ні вдень, ні вночі. Віа-Дутра - так називається ця головна автомобільна артерія Латинської Америки - нагадує вулицю перенаселеного мегаполісу, що розкинувся на сотні кілометрів бетону і сталі.
У міру наближення до Сан-Паулу все більш виразно відчувається потужний подих найбільшого індустріального гіганта Бразилії. Нескінченно тягнуться передмістя: майстерні та автобусні вокзали, автозаправки і закусочні, заводські склади і городи, а міста все немає і немає. І ось, коли вже втомлюєшся чекати, за якимось несподіваним поворотом Віа-Дутра перетинає невидиму, саме тут проходить лінію тропіка Козерога - і перед вашим поглядом відкривається приголомшлива панорама облитих золотом заходу сірих хмарочосів на почорнілому вечірньому небі.
Сан-Паулу був заснований двома місіонерами - Хосе Анчіетой і Мануелем Нобрега. Сталося це в 1554 році. Тоді це була маленька сільце. Зараз Сан-Паулу - найбільше місто і комбінована агломерація західної півкулі, його населення 11316149 чоловік, з передмістями - 29 мільйонів. У світі конкуренцію розширеної метрополії Сан-Паулу складає всього кілька міст.
«Бразильський Чикаго» - говорять самі бразильці про Сан-Паулу. У сірих ущелинах вулиць скипає потік пішоходів. Зціплені в прокрустове ложах мостових застигли автомобільні річки. Простір розривається від шуму сирен швидкої допомоги і поліції, автомобільних клаксонів і гудків електропоїздів. У магазинах гримлять істеричні радіоли, телевізори та музичні автомати. Постійно кудись біжать пішоходи. Прошиваючи засклені тіла хмарочосів, злітають і опускаються швидкісні ліфти. Це дійсно божевільний місто, з неповторною енергетикою і унікальним урбаністичним колоритом.
Сан-Паулу дає країні понад половину промислової продукції і одну третину споживаної в країні електроенергії. У цьому місті виходять сотні газет, журналів та інших періодичних інформаційних видань. На вулицях міста можна побачити автомобілі будь-яких марок. Пояснюється це тим, що в Сан-Паулу влаштувалися автомобільні магнати з Італії, Франції, Німеччини та США, а також є власний завод «Фольксваген».
До сімдесятих років двадцятого століття в місті було багато проблем. З тих пір багато чого змінилося, зроблено дійсно дуже багато. Особливо у вирішенні транспортних проблем міста: віадуки, тунелі і шляхопроводи помітно змінили вигляд центру міста. «Наблизився» міжнародний аеропорт: за новою автостраді можна потрапити в центр міста всього через 15 хвилин після виходу з літака. Проте головною «головного болю» вирішити поки що не вдається. Мова йде про щонайгострішому житловій кризі, в лещатах якого задихається цей «найдинамічніший місто на землі», де, якщо вірити офіційній статистиці, кожні вісім хвилин виростає нова будівля.
Руа-до-Ша - вулиця Чаю. Сьогодні це сама жвава пішохідна магістраль. По ній проходить в день близько двох мільйонів чоловік. Автотранспорт тут захований під землю. На цій площі проходять найважливіші міські мітинги.
Для задоволення духовних запитів мешканців та гостей міста Сан-Паулу своєму розпорядженні величезною кількістю музеїв, кінотеатрів і нічних закладів. Якщо в Ріо на площі Тірадентес музичне шоу зі стриптизом, де можна зняти «напрокат» партнерку, починається о восьмій вечора, то в Сан-Паулу - о дванадцятій дня. А повертаючись на світанку з театру або нічного клубу, ви завжди маєте можливість повечеряти або поснідати, випити віскі або пива, купити книгу або газету, послухати нові аудіозаписи: життя в цьому мегаполісі НЕ завмирає ні вдень, ні вночі. Проте вночі на вулицях міста з'являтися все ж небезпечно, неспокійний сон Пауліста проходить частенько під виття поліцейських сирен і гарячкову скоромовку пострілів.
Ранковий Сан-Паулу з тим нічним і загадковим монстром не має нічого спільного. Все відчутно і відчутно. Стіни хмарочосів, сіро-чорні від гару і кіптяви, пояснюють найпоширеніше прізвисько цього міста - «локомотив Бразилії». Прізвище цілком заслужене. Сан-Паулу виробляє понад 40% всієї промислової продукції країни.
Місто, однак, стоїть на висоті семисот-восьмисот метрів над рівнем моря, вітри тут бувають сильні, і тому він добре продувається. До того ж майже сорок відсотків транспорту тут перевели на етиловий спирт, внаслідок чого екологічна обстановка відразу помітно покращилася. Хочеться вірити, що у Сан-Паулу світле майбутнє.
