Що таке «тетрухі», або Комп'ютер для мафії
Випадок не має абсолютно ніякої прикладної цінності. Але я, як і багато з вас, люблю посміхнутися зайвий раз, до того ж в осіннє дощове час бути в піднесеному настрої вдається не завжди.
Згадався випадок ... Було це році в 1993, коли комп'ютеризація країни відбувалася досить повільно через дорожнечу і недостатнього на той період часу гідної пропозиції. Тільки-тільки з'явилися у продажу перші Intel-386SX / DX з процесорами 20/40 МГц, прийшовши відразу ж після 286-ї моделі. І зовсім уже «писком моди», верхи технологій, досконалості і мрій, були комп'ютери нового покоління - Intel Pentium I, з процесорами на роз'ємах, зі змінною пам'яттю, а не упаяною насмерть в плату, як у попередніх моделях, з тактовими частотами процесорів 66 і 100 МГц.
Люди ми були не зовсім відсталі, як на той період про нас думав зацівілізованний Захід, і помалу розбиралися вже в техніці. Гейтс не дрімав і Windows 3.11 вже маячила на горизонті, але поки основний оболонкою була DOS. Це вважалося цілком зручним, до того ж не вимагало особливо ніяких ресурсів. Звичайно, була помітна різниця у швидкодії машин 286-й і 386-й, але жити було можна.
Банки працювали на тих же «двійках» та «трійках» і не відчували себе ущемленими в чомусь, та й такі-то комп'ютери були не в усіх банках! Держпідприємства працювали в основному на ЄС-ках або болгарських «Іскра-1030», в якості принтерів застосовувалися невбивані монстри вітчизняної промисловості «СМ-6337», розраховані на формат А3 і менше, простий або перфорованої паперу. Якщо такий принтер друкував на п'ятому поверсі житлової дев'ятиповерхівки вночі, то не спав практично весь під'їзд, а власнику описаної техніки найчастіше доводилося раненько вислуховувати неприємні висловлювання на свою адресу.
Дізнавшись про прийдешню переінвентарізаціі держпідприємств з відповідним підвищенням цін на основні фонди, а до таких в ті часи ставилися і комп'ютери, я заглянув до одного знайомого керівнику такого підприємства. Вже за другий «чашкою міцного чаю» він погодився офіційно продати мені пару комплектів оргтехніки по 2000 рублів за комплект. До комплекту увійшли комп'ютер, чорно-білий монітор, клавіатура і принтер. З цього моменту моя фірма могла вже вважати себе однією з небагатьох, які володіють таким багатством. Через десять днів відбулася та сама, велика інвентаризація, з переоцінкою та аналогічні комплекти стали коштувати від 12 до 20 тисяч рублів. Так, нічого не скажеш, великі часи перебудови великої країни!
Пропрацювала техніка у мене в офісі всього кілька місяців. Потрібно було йти в ногу з часом. «Підбивши бабки», я вирішив, що можна на месяцок ухилитися від деяких обов'язкових платежів, і придбав парочку Intel-386DX-40MHz. Відносно дешево, всього по півтори тисячі доларів за комплект! То-то було радості в офісі. «Іскри» негайно були потіснені і встановлені в другорядних приміщеннях.
Награвшись, в буквальному сенсі слова, новою технікою, стали помаленьку замислюватися про її гідному застосуванні. Встановили ряд прикладних програм, прикупили стриммери і навіть модем, на ті часи досить швидкісний, 1,2 / 2,4К! Ні про яке Інтернеті мови ще не було, але Бі-Бі-Ес-ки вже функціонували, існувала і всім відома мережа ФИДО. Потихеньку почали протоптувати стежки у віртуальний світ.
Часи були лихі тоді, якщо не назвати «безбашенні», всім якось вдавалося заробити: і банкірам, і бандитам, і бізнесменам. Банкіри трусили боржників, бандити цих боржників створювали. Але мені якось пощастило зі сферою діяльності: спецтехніка і спецзасоби були необхідні вищеназваним категоріям вітчизняної економіки, тому бізнес мій розвивався відносно спокійно і стабільно.
Одного разу до мене в офіс заглянув знайомий бандит-спортсмен-профессінал. Він часто заходив, тому, що у нас завжди можна було на халяву перекусити, випити чаю або кави, познайомитися з цікавою технікою і поговорити з людьми «не від світу цього». І за черговою чашкою кави прозвучало прохання з'їздити в одну фірму і допомогти вибрати найсучасніший з комп'ютерів, існуючих на той момент часу. У проханні не було відмовлено і ми незабаром поїхали вибирати.
Я задавав менеджеру різні питання, менеджер з працею на них відповідав, бандит ходив по торговому залу з широко розкритими ротом і очима, повертаючись усім тілом до красивих упаковок і дивовижним корпусам «чудес ворожої техніки» (голова-шия-плечі мого спортсмена становили одне монолітне ціле!).
Що ж, вибір зроблений. Після мого «рекетодоступного» розповіді про «понтах», «фішки» і «распальцованності» купованого товару було «забашлять» 6500 вічнозелених грошей і ми «без гнилого базару» мирно почали вантажити коробки в машину. Зрозумівши, що при складанні переплутати роз'єми не вдасться при всьому бажанні, бандит люб'язно погодився підкинути мене до офісу. На моє запитання: «А навіщо тобі такий потужний комп'ютер?» Я отримав відповідь, від спогадів про який сміюся вже більше п'ятнадцяти років!
«Ух! Я "тетрухов" люблю !!! Ух, я їм задам !!! ». Це була наша остання зустріч ...
P.S. «Тетрухі» - гра «тетріс», якщо пам'ятаєте, під DOS-ом, з бігає казявочкой, яку не можна було придавлює падаючими фігурками. А якщо випадково «закопали» її, то потрібно було вживати всіх заходів з порятунку оной!
А ось тут можна скачати (29Кб) цей шедевр прямо від виробника!
