Чи пускати ведмедя в теремок?
Десь у казкових місцях, иль в болоті, иль в кущах ... Загалом, ми, про що не знаємо, брехати не будемо, обіцяємо. Там, не низький не високий, був якийсь теремок. Теремок був честь по честі: двері, вікно в законному місці. Хто побудував цей будинок, невідомо нам про те. А відомо лише про те, що не жив всередині ніхто.
І, як у казках повелося, треба нам внести затравки, щоб дійство почалося. Так і тут: летіла муха, може, навіть цокотуха.
- Ой, який прекрасний будинок, перебуватиму, мабуть, в ньому.
Стала муха в будинку жити: горілку пити, гостей водити. Було весело поки, муха навіть стала думати, чи не знайти чи нареченого. Їй одній по життю нудно, хтось повинен і підгорнути. І в один прекрасний день за порогом бачить тінь.
- Хто, хто в теремочке живе?
- Я - муха, поки не стара.
- А я блоха. У мене з собою таке ... «пробиває на ха-ха».
- Невже?
- Справді.
- Ну, чого ж ми стоїмо? Ти давай, заходь всередину - там з тобою поговоримо.
- А чого лайном смердить?
- Ваші промови ображають. У мене своя дієта, і давай мовчати про це. До речі, з вашому нюхом, я хочу сказати заздалегідь, що в підвальчику зараз три коржі від корови. Це на зиму запас.
Стали разом поживати - горілку пити, з один одним спати. Після року цьому житті навіть смак став збігатися. І в голодний щось сезон і коржики від корови гризли дружно, з двох сторін.
День за днем по сліду мчить. Рік минув, і в будинок стукає, притуливши за дверима вушко, прісноводна жаба.
- Хто, хто в теремочке живе?
- Я - муха-ледащице.
- Я - блоха, теж забруднилася злегка.
- А я - жаба, зелена тваринка. Пустіть мене жити? Буду вірою і правдою в теремку у вас служити.
- Ну, раз так, тому і бути.
Стали троє в будинку жити. І хочу вам доповісти, що жаба не збрехала: мила, пряла, прибирала. І коли у нашій мушки раптом боліла голова, то в ліжку заміняла, раз на тиждень або два.
Знову в двері постукали, двері будинку затріщали.
- Хто, хто в теремочке живе?
- Я - муха-ледащице.
- Я - блоха, теж забруднилася злегка
- Я - жаба, безвідмовна звірятко.
- А я - вовк. Від мене є толк.
- Брешеш, від вовка мало толку, краще сховатися від вовка.
- Прояснити хочу момент - я беззлобний елемент.
- Чим ти зможеш довести?
- Століття мені волі не бачити.
- Якщо ти готовий дружити, то тебе ми пустимо жити.
Вчотирьох житье наслідки - місця мало, тісна хатка. До Теремки прийшов ведмідь і як почав ревіти:
- Хто, хто в теремочке живе?
- Я, муха-ледащице.
- Я, блоха, теж забруднилася злегка.
- Я, жаба - безвідмовна звірятко.
- Я, вовк. Від мене є толк.
- А я - ведмідь Василь. Толку немає, зате є сила. Пустіть мене жити?
- Вибач, друже Василю, будинок ведмедя не подужає. Якщо б ти був, як блоха, потіснилися ми б злегка.
- Як мені це розуміти? Я зараз адже без розбору всім почну мізки вправляти.
Загалом, зверху сіл ведмідь, будинок в підвал пішов на третину. Звірі, бідні, кричать. Створюється відчуття, що ще пожити хочуть. Розчавив ведмідь хатинку, в ній розплескалися тваринки. Тут і казочці кінець, всі загинули - всім капець.
2008 © juriy]
