А за цими дверима що?

Його принесли в кошику.

Він безтурботно спав. Мордочка була сміховинно важливою.

Лапки час від часу подёргівалісь- очевидно, йому снився зелений луг, і як він носиться по ньому наввипередки з метеликами.

А Сашка дивився на нього і дивився, чекаючи, коли щеня прокинеться. Саша, адже, відразу зрозумів: вони стануть найкращими друзями.

Щеня про це й не здогадувався. Він все спав і спав.

Сашка легенько провів долонею по теплій м'якій шерстці. Щеня дригнул лапкою ..... і не прокинувся.

Потім широко позіхнув, показавши рожевий язичок, прочинив на хвилину безглузді очі, і, схоже, знову мав намір заснути.

Але тут вже Сашко не витримав: " Нік, Ніккі, не спи, давай грати!"

Нік видерся з кошика і вони з Сашком стали ганятися один за одним. Сашка повзав рачки, і вони з Ніккі гавкали і гарчали один на одного.

Нік час від часу залишав на підлозі маленькі калюжі. З Сашею таке теж траплялося, але тепер рідко, і він вимовляв Ніку:

" Ну як же тобі не соромно! Ти, адже, вже великий!"

Нік, начебто, уважно слухав Сашку, схиливши голову набік, але недовго. Нотації йому швидко набридали. Він хапав Сашку за штани і тріпав їх, запрошуючи Сашку грати.

І знову вони ганялися по колу один за одним, гавкали і гарчали. Стомившись, вони заснули прямо на підлозі в центрі кімнати, обнявшись, і тато їх розніс по ліжках.

Так закінчився перший день знайомства двох вірних друзів.

День другий.

Ніккі відкрив очі, повів своїм чорненька шкіряним носиком і заскиглив. Сашкой не пахло.

" Де ж ти, мій вірний друг?"

Ніяково перевалившись через край кошики, Ніккі відправився на пошуки. Звідкілясь чудово пахло котлетами.

У плити клопоталася мама. " А, Ніккі - сказала вона- прокинувся? Друга шукаєш? А цей соня ще міцно спить.

Іди буди його, буду годувати вас котлетами." І вона прочинила двері в дитячу.

Радісно взвизгнув, Ніккі ковзнув у кімнату. Тепер уже Ніккі намагався розбудити одного.

Він пританцьовував біля ліжка, скиглив, вимогливо гавкав, сідаючи на задні лапи, гарчав, але марно.

- Сашка міцно спав, підклавши кулачок під голову.

Зневірившись, Нік вчепився за край звісивши ковдри і поповз вгору, до Сашка. Повз, зривався і знову повз.

Вже майже добрався, але, не втримавшись, впав. Заверещав від болю. Тут Сашка прокинувся: " Нікуша, Нікуша прийшов!

Підхопивши цуценя під животик, уклав його поруч. - Спи".

Ніккі слухняно полежав кілька хвилин, і став спускатися по ковдрі вниз, запрошуючи і Сашку покинути ліжко.

Сашка оселяється його назад, але Ніккі упирався. Адже, Сашко не знав про котлети і про мамине пропозицію.

Нік пояснював - пояснював, але безглуздий Сашка собачої мови не розумів. Вхопивши зубами Сашкові піжаму, Ніккі став вимогливо смикати штанину.

" Доведеться вставати - зрозумів Сашка - не спиться одному.". Ніккі привів його прямо на кухню.

" Ура, котлети!" - Видав переможний клік Сашка. Але сувора мама відіслала його спочатку вмитися.

Мамин тон насторожив Ніккі. Ну, як передумала пригощати котлетами?

Він присів у Маминих ніг, розчулено зазираючи їй в очі. " Ну ти і хитрюга! - Розсміялася Мама.

Так вже й бути: не мій лапи.!" . Налила в миску молоко і поклала котлети.

Коли Сашка повернувся, Нік зі сніданком уже покінчив і, загорнувши радісно хвостик бубликом, став терпляче чекати, коли Сашка впорається з їжею.

"Нік, підемо, покажу тобі всю квартиру"- Покликала Мама. Повторювати пропозиція не довелося.

Ніккі охоче вивчав приміщення і вів Маму до чергової двері. " А за цими дверима що?" - Запитально подивився Нік на Маму.

" О, за цими дверима Великий Світ, і Сашко тобі його сьогодні покаже.

Тільки спершу ми на тебе поводок одягнемо, щоб ти не загубився і під машину не попав. Ти, адже, у нас ще такий маленький.

Сашка, поїв? Веди Ніккі гуляти, та дивись поводок з рук не випускай!"

Такий оборот справи Ніку зовсім не сподобався.

" А ще один називається! - Ображено думав він. - Люди про себе дуже багато уявляють.

Вони думають, що розумніші за нас, а насправді ми мудріші їх. - Так говорила моя мама-Собака.

Ми в сім-вісім разів швидше дорослішаємо. Скоро буду старше Сашки, а через недовгі п'ять років і Сашкової Мами.

Подивимося на кого тоді надягати ошийник."

Двері за ними зачинилися, і вони вступили в великий Мир.