Хто там? Хто так рано? Мяу! Часть1

· Дінь-дінь-дінь- тренькнул дзвінок.

· Хто там? - Невдоволено гавкнув Ніккі. Наші всі будинки і сплять. Хто так рано?

· Я! - Пискнуло за дверью.- · Мяу!

· Що за нахабство! - Прогарчав Ніккі, відкриваючи двері, - вже коти до собак в гості ходити занадилися!

· Я не кіт, а котёнок- пискнув грудочку і прошмигнув повз Ніккі в кімнату.- Як здорово! Ти будеш моїм другом! А то мені нудно і грати не з ким.

· Собаки з кішками воюють, а не грають! -рявкнул Ніккі. РРРР!

· Так то коти і собаки, а ти не собака, а щеня, а я не кішка, а кошенятко. Всі сплять. Тобі, адже, теж нудно. Давай грати!

· Давай! -погодився Ніккі. - А як?

· У тебе іграшки є? = Ну, наприклад, клубок ниток або пупсик на мотузочці? Нееет? Ну як же ти без них обходишся? Ну ладно, я буду ганятися за твоїм хвостом, а ти станеш вивертатися. За своїм я вже накрутив, набридло!

Ніккі зірвався з місця, а кошеня за ним вистрибом, вчепився за хвіст і катається собі по кімнаті.

Згорнув Ніккі хвостик бубликом - кошеня на бублику сидить. Розпустив Ніккі колечко - кошеня вище до шиї підібрався, вхопився за вушка і регоче.

Від їх метушні прокинулися Катя з Мальвинка, забарабанили в дверцята шафи.

· Ой, хто це? - Злякано писнув кошеня.?

· Не бійся, це мої друзі, лялечки Катюша і Мальвіна. Разом нам ще веселіше буде.

Ніккі відчинив дверцята шафи, кошеня стрибнув йому на спину, піднявся на задні лапки і допоміг лялькам спуститися з полиць на підлогу.

· Катюша. Мальвіна - присіли лялечки в чинном поклоні, поправляючи платтячка.

· Кицька Аліска - представився кошеня.

· А я їх один Ніккі - скромно сказав щеня.

· Яка ж ти, Аліска, гарненька, пушистенькая і м'якенька! - Гладили лялечки Аліска, а та досить муркотала і мружила свої розкосі очі.

Вчотирьох вони затіяли таку метушню, що спати стало неможливо.

В зал, протираючи заспані очі, заглянула Мама. · О, нашого полку прибуло! -сказала Вона.

Ти збираєшся у нас жити? А вмієш ти себе вести?

· Я дуже вихована кіска.- відповіла Аліска, і я можу себе вести пристойно в будь-якому суспільстві.

.......якщо захочу.- додала вона, і очі її задерикувато блиснули.

· Ах ти, хвальбушка Іди до мене - розчулено сказала Мама - Яка ж ти пушистенькая, м'якенька і симпатична!

· Знаю, мур - мур! - Відповіла Аліска.

· А ще у нас Пашка і Дашка є. Хочеш, Аліска, познайомитися?

· Звичайно! - Зраділа Аліска, і побігла підстрибом за Мамою.

Пашка прокинувся від того, що хтось -то лоскотно провів хвостиком за його носіку- чхнув, виявив Аліска, радісно засміявся і простягнув до неї ручки.

· Вставай! - Ухилилася Аліска.- Грати будемо. А я поки Дашку розбуджу. І вона перелетіла на Дашкин ліжко. Перебрала м'якою лапкою Дашини волоссячко.

· Ой, кошенятко! - Зойкнула Дашенька і почала тискати Аліска.

· Ти мене всю пом'яла! -недовольно пробурчала Аліска, вивільнившись з Дашиних обіймів і струшуючи.

- Звертайся зі мною дбайливо, якщо хочеш, щоб я з тобою дружила. - Додала вона.

Ніккі, увійшовши в кімнату, почув ці слова і обурився:

· Забула як годину тому зашкреблася у двері і благала дати притулок і просилася пограти? - Гарчав він. - Знову за двері відправимо.

· Ні, ні! - Заступилася Дашка. Аліска і справді було боляче. Нехай залишиться!

· Так, всі прокинулися? -Запитала Мама. -Тоді Мийте ручки і лапки, пора снідати.

Після сніданку Аліска вляглася на підвіконні і поблажливо зверху вниз спостерігала за метушнею малюків.

Ніккі, підходячи до вікна, задирав голову і вимогливо гавкав: · Спускайся. Грати будемо.

· Спускайся! - Вторили Паша з Дашею.

· Поважайте котячу незалежність, - вредничала Аліска. - Ми, коти - самі по собі гуляємо, а з компанією тільки коли самі цього захочемо.

Так з тих пір і повелося в цій дружній компанії.

Аліска хитрістю і ласкою увійшла в будинок, але заносяться: дозволяючи себе тискати і пестити тільки, коли сама це хотіла.