Чи є на світі справедливість?
Розумних казок прихований сенс відкриваємо знову і знову в байках дідуся Крилова. Повчальний момент завершував будь-який сюжет.
Ось і в байці про ворону тему важливу торкнувся, показавши, що з тим буває, хто від лестощів розум втрачає. Діти плачуть: шкода ворону. Всі співчувають втрат.
Малюки, Утріть сльози: кактус там, де були троянди. Правду всю про цю байці від людей приховували влади. А тепер настав момент скорегувати сюжет, розповісти оригінал, так, як автор написав.
Вороні десь бог послав шматочок сиру ... Невже вірите, що прямо так і було? Цензура правду не сказала: ворона у лисиці сир украла. Чого ж не свиснути - та ж спала.
Визнаємо правду: птах спритно стягнула сиру цілу головку. Злетіти їй сили не вистачило - до гнізда ворона сир котила. На ялина з натугою ледве влізла - в гніздо видобуток не пролізла. Тримає у дзьобі цей сир, вдихаючи аромат з сиру дірок.
Тим часом лисиця прокинулася. Навколо три рази обернулася. За заначку пошукала - нету сиру, все пропало. Бачить тільки колію.
- Сперли власність мою! Що ж за пристрасті відбуваються - з під носа сир відводять! А піду-но я по сліду: може, сир поверну до обіду.
Наступ у ялини обривався. Там же сир і опинився. Був він у дзьобі у ворони, нагорі, біля самої крони. Загалом, з ходу не дістати. Що ж, сиру пропадати?
- Ні. Такому не бувати. Сир поверну додому, в сім'ю. І вороні дзьоб наб'ю. Чуєш, дурне створіння! Є останнє бажання? Квапся його сказати. Адже недовго жити залишилося - скоро буду вбивати.
А ворона та мовчить - сир із дзьоба-то стирчить ... Та й нема чого сказати: голодна - хотілося жерти. Так адже це не причина, щоб їжу красти.
- Так і будемо ми мовчати? Ти, голубонько, покайся, честь по честі мені признайся. Так, мовляв, так і сяк, мовляв, всяк. Упорола я косяк. У чому прилюдно зізнаюся і негайно правосуддя з потрохами віддаюся.
Але ворона все мовчить. З густої ялинової крони тільки дзьоб і сир стирчить.
- Ах, злодійка, ах зараза, не спіймала тебе відразу. Ех, зараз би мені рушницю. Покарала я б злодії. Іль хоча б пістолет: бахнув раз - проблеми немає.
Посміхається ворона. Хто ж її на ялинці зачепить! До кінця століть спостерігати з верхівки буде на потуги дурнів.
- Гей, перната зараза! Не сказала тобі відразу. Не хотілося брудних ганчірок мені прилюдно ворушити, але раз так питання ти ставиш, то доведеться доповісти. Довелось з твоєю матусею мені інтимно подружити. Знаєш, як вона брикала? Всі орала, надривалася. Благала помилувати, обіцяла нагородити. Всі по правді, так і було - я нагороду від ворони довго травами лікувала.
- Брешеш, волохата чуділа!
Випав сир у тій квочки. Вниз впав, ламаючи гілки. На шляху лисиця стояла - на неї їжа впала. І лисиця - наповал! Довго крик її передсмертний над березами витав ... А ворона не знітилася - по стовбуру до коріння скотилася, за знаряддя вбивства жваво лапами вчепилася.
- Мій навіки, це точно, цей продукт кисломолочний! Хоч тепер ти і доказ, але спробуй, відбери-ка. Ми з тобою, мій сир, удвох і слона тепер вб'ємо.
Тут ось казка обірвалася. І під ялинкою враскоряку лише лисиця лежати залишилася.
А мораль у цієї казки: чи не гуляй в лісі без каски! ]
