Чи може влада відкупитися від революцій?

Почнемо з того, що в Основному законі країни (який є законом прямої дії) - у Конституції Росії - сказано: «... Єдиним джерелом влади в Російській Федерації є його багатонаціональний народ». Так записано в 1-й частини 3-ї статті Конституції РФ.

Чи добре бути джерелом? Ось корова є джерелом молока. Чи багато вона має за своє молоко? Ну да, воду для пиття, оберемок сіна, місце в стійлі ...

Особисто мені більше імпонує друга частина згаданої статті, де говориться, що «Народ здійснює свою владу безпосередньо». Можна вертіти це «Безпосередньо» і так і сяк ... У Конституції РФ зазначено: «Вищим безпосереднім вираженням влади народу є референдум і вільні вибори». Але це висшім- що ж є не вищим вираженням, а яким-небудь звичайним, середнього рівня?

Може бути, народна революція? Однак про неї в нашій Конституції нічого не написано. Залишається лише губитися в здогадах: можна робити революцію чи не можна?

Ось в частині 5 статті 29 Конституції РФ прямо сказано: «Цензура забороняється». І цензури в Росії немає. Приміром, на жодному з трьох російських державних телеканалів цензури немає, адже правда? А що революція забороняється - про це в нашій Конституції не сказано. Та й ні в одному російському законі прямого воспрещения революцій не знайдеш. Що не заборонено, то, як відомо, дозволено.

За даними опитування, проведеного Фондом громадської думки в лютому 2011 року, майже половина респондентів (49 відсотків) незадоволена відбуваються в Росії подіями і готова особисто брати участь у протестних акціях. У порівнянні з груднем 2010 число незадоволених зросла на 17%. При цьому найбільше невдоволення викликає підвищення цін на продукти харчування. В опитуванні взяли участь по репрезентативній вибірці 1500 чоловік зі ста населених пунктів країни.

Такі результати явно не потрапляють в статистичну помилку. Значить, в наявності різке зростання протестних настроїв, коли кількість переходить у нову якість.

Принципово в державі і суспільстві можливі чотири варіанти, які найпростіше визначити таким чином:

є свобода і є матеріальні блага («ковбаса») для населення;

є свобода, немає «ковбаси»;

немає свободи, є «ковбаса»;

немає свободи і немає «ковбаси».

Революції виникають при останньому четвертому варіанті, коли відбирають все і, окрім своїх ланцюгів, населенню нічого втрачати. Чи може влада відкупитися від революції за допомогою «ковбаси» і таким чином зберегти саму себе? Історія застійних нульових років в Росії говорить про те, що та, може, якщо є в наявності відповідні фінансові ресурси. Нинішнє ж десятиліття покаже, як довго можна відкуповуватися від революційного пошесті, не давши свободу.

Здавалося б, при сьогоднішній ціні на нафту в 100 доларів (і вище) за барель російська влада може відчувати себе впевнено і не турбуватися за своє майбутнє. Влада вважає, що будь-яке масове невдоволення вдасться залити нафтодоларами. Однак коли грім вдарить, відкуповуватися від революції буде пізно. Треба вживати заходів завчасно, як це зробив, наприклад, правитель Кувейту його Величність емір ас-Сабах. Побачивши сплеск революцій в арабському світі на початку 2011 року, емір ас-Сабах вдвічі підвищив зарплату бюджетникам, збільшив стипендії студентам до 700 доларів (для одружених до 1200), звільнив усіх громадян Кувейту від плати за воду, електрику і телефонний зв'язок. А на честь п'ятиріччя свого правління завітав підданим по тисячі кувейтських динарів (3500 доларів США) кожному і право отримувати безкоштовну їжу протягом 14 місяців. Мудра людина емір ас-Сабах, взяв та й переніс кувейтців у світле майбутнє-не те що деякі...

Втім, не все в цьому світі купується і продається. Коли у більшості людей в країні немає можливості для самореалізації, революція стає неминучою. Логіка її успіху полягає, зокрема, і в тому, що одна помилка чинної влади тягне за собою іншу, і потім вони діють синергічно.